Марафон «Наша Незалежність»: як преса 80-их років на Черкащині стала передвісником державної незалежності

Всеукраїнський культурно-освітній марафон «Наша Незалежність» триває. Тому Черкаська обласна державна адміністрація продовжує інформувати про історичні факти, які є знаковими для становлення незалежності нашої країни. Цього разу розповідаємо історичні факти щодо тодішньої преси, яка стала передвісником державної незалежності.

Наприкінці 1980-их – на початку 90-их років нова, демократична, позацензурна преса з’явилась в більшості міст і районів Черкащини. Загалом в області до проголошення незалежності України існувало більше непідконтрольних владі видань. Розповсюджувались вони через осередки Руху, УРП та інших політичних партій.

Самвидав створювався на ентузіазмі – без спонсорів і необхідних технічних засобів. Аматорські видання писалися й версталися переважно вдома, а множилися на примітивному обладнанні. Зате ставали вони популярнішими від офіційної преси. Адже кожна саморобна сторінка, кожен рядок випромінював особливу енергетику, що руйнувала всі заборони й розкріпачувала читачів.

Перша самвидавча газета на Черкащині з’явилась в Умані. Називалась вона «Червона калина». У Городищі виходила газета «Гомін», у Шполі – «Поклик долі», у Звенигородці – «Тарасове поле».

Педагог, краєзнавець і громадський діяч із Золотоноші Михайло Пономаренко редагував місцеву рухівську газету «Воля». Її девізом стали відомі слова «Ще не вмерла Україна…». Люди жваво обговорювали прочитане, «Волю» передавали друзям і знайомим. Але газету нещадно критикували на шпальтах офіційних компартійних видань.

Рухівці Смілянщини, зокрема Ангеліна Усікова, Василь П’ятун-Діброва, Анатолій Погрібний та інші пропагували свої ідеї через власну газету «Козацький рід». Місцевій владі вдалося через суд задушити самвидав.

Саморобні газети Черкащини мали значний вплив на формування громадської політичної думки й були передвісником державної незалежності.

У березні 1990 року відбулися перші порівняно демократичні вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад народних депутатів. Незважаючи на монополію компартії на засоби масової інформації, майже чверть мандатів отримала опозиція (Демократичний блок).