“Чудо-містечко” для ВПО: нові підходи до надання послуг

В Україні, з початком повномасштабного вторгнення, американський бізнесмен і філантроп Делл Лоєм Хансен заснував комплексну ініціативу створення довгострокових житлових рішень для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) старшого віку та людей з інвалідністю. Нова модель отримала назву “Чудо містечко”. У понад 500 модульних будинках нове житло знайшли 5 тисяч осіб. Серед них проживають і внутрішньо переміщені особи і старшого віку з Донеччини, Луганщини, Сумщини, Харківщини, Херсонщини та Запоріжжя.

Багато хто з них втратив родину та опинились один на один із викликами евакуації.

Саме тут, у “Чудо-містечку”, ці люди знайшли не лише нову домівку, але і послуги підтриманого проживання та стаціонарного догляду з підходом “гроші ходять за людиною”. Коли отримувач послуги сам обирає надавача та оплачує його послуги зі спеціального рахунку.

Всі отримувачі послуг підтриманого проживання чи стаціонарного догляду у “Чудо-містечку” мають не лише піклування, але і розпочинають нове життя у громаді, яку самі будують.

Поселення «Чудо-містечка» проєктуються як міні-міста з повним соціальним середовищем:

• Квартири з урахуванням доступності, безпеки та комфорту, кожна з власним садом.
• Соціальна інфраструктура: теплиці, майстерня з дерева, бібліотека, салон краси, кімната шиття, спортзал, кінотеатр.
• Транспортний шерінг: дво- та триколісні велосипеди, електроскутери для маломобільних осіб.
• Будинок підтриманого проживання із цілодобовим медичним і соціальним доглядом.

Такий підхід, коли людина вимушено переїхала у нове житло, але не залишилась сам на сам з проблемою, а має можливість продовжувати соціальну активність, працювати у саду, відвідувати гуртки чи інші активності. Це нові підходи до соціальної політики, які відновлюють гідність, соціальні зв’язки та надають шанс на активне життя старшим людям, які пережили війну.

Одна із мешканок “Чудо-містечка” пані Людмила тікала від війни із охопленого вогнем Бахмута. Останні дні облоги міста виживання звелося до підвалу — днів у сховку, чекання й надії. Потім стався авіаудар, що зруйнував її світ. Онук вийшов приготувати їжу, і за мить усе обірвалося – він загинув на місці. Інший онук втратив життя, захищаючи Україну у лавах Збройних сил. Її донька зникла безвісти, і Людмила достеменно не знає в полоні вона чи загинула теж. В одну мить війна відібрала все, що тримало її при житті.

Вже коли жінку евакуювали до “Чудо-містечка”, абсолютно неочікувано вона зустріла тут свою давню подругу – сусідку, з якою так любила пити чай на прогрітий сонцем кухні її оселі.

Тепер подружки, як і раніше, чаюють разом, говорять, вже у повній безпеці та піклуванні.

Більш детально про послугу ви можете прочитати на сайті Мінсоцполітики.

За інформацією Міністерства соціальної політики, сім”ї та єдності України