“Враховуючи підлість і ницість ворога, готувалися до гіршого”, – Ігор Табурець (ІНТЕРВ’Ю)

Другий воєнний рік Черкаською областю керує Ігор Табурець. За цей час було різне: російська ракетна атака на Умань, що призвела до численних жертв, обстріли критичної інфраструктури, криза сільгоспвиробництва. Черкащина прийняла понад 100 тисяч переселенців, 41 релоковане підприємство, побудувала укриття в школах і дитсадках. Кореспондент Укрінформу розпитав Ігоря Табурця про підсумки першого воєнного року, а також про те, чим живе область.

ДО ПІДЛОСТІ ВОРОГА І ЗИМОВИХ БЛЕКАУТІВ БУЛИ ГОТОВІ

– Ігорю Івановичу, почнімо з трагічних подій в Умані. 28 квітня в дев’ятиповерхівку влучила російська ракета, загинуло 23 людини, серед яких шестеро дітей. Що вже зроблено для тих, хто вижив, але залишився без житла та майна?

– Головні зусилля зосереджуємо на допомозі потерпілим і визначенні наслідків. Ми в постійній комунікації із Президентом України, Офісом Президента і Мінвідновлення. І у взаємодії 24/7 із міською владою.

Уманська міська рада вже спрямувала 3,2 млн грн на першочергові потреби потерпілих. Також із обласного бюджету ми додаємо понад 5,2 млн грн: 2 млн грн – на ліквідацію наслідків ракетного удару, понад 3,2 млн грн – для надання матеріальної допомоги родинам загиблих і травмованим. Благодійники допомагають із заміною вікон у пошкоджених будинках. За попередніми даними, заміни потребують близько 1500 вікон.

У поруйнованій дев’ятиповерхівці працюють експерти. Вони дадуть відповідь на ключове питання – чи можна відбудувати під’їзд. Від цього залежатимуть наші подальші кроки. Наразі розселили в тимчасові житла 26 мешканців будинку, які цього потребують на сьогодні.

– Від нашої останньої зустрічі минув рік. Як ви зараз оціните цей час для Черкащини? Ви очікували гіршого? Чи кращого?

– Скажу так: ми готувались до гіршого і завжди маємо бути напоготові. І це правильно стратегічно, враховуючи підлість і ницість ворога, від якого можна чекати чого завгодно.

Ми швидко знайшли спільну мову з лідерами громад. Я чітко зафіксував, що у воєнний час має бути пріоритетом для влади, які є «червоні лінії». У нас нульова толерантність до політичного популізму й корупції, всі сили зосереджені для допомоги ЗСУ і зміцненні стійкості громад. Така конструкція запрацювала. Хоча, звісно, не все ідеально. Але над недоліками працюємо в робочому порядку.

– Який період вашого керівництва областю тепер бачиться найважчим? Березень, коли ворог стояв за кілька кілометрів від Києва, червень, коли ракетного нападу зазнав міст через Дніпро, чи осінньо-зимові удари по енергетичній структурі?

– Кожен виклик вимагав комплексного підходу. Найважче було на початку війни — страждав бізнес, існувала певна невизначеність для аграріїв. Простіше кажучи, люди не знали, що робити: сіяти чи залишити все й евакуюватися. На Черкащину масово прибували внутрішньо переміщені особи із зони бойових дій. Треба було оперативно сформувати штаб оборони, скомплектувати підрозділи, які входять до сил безпеки та оборони області, розгорнути систему оборони, забезпечити охорону об’єктів критичної інфраструктури та життєдіяльності, налагодити повноцінну роботу територіальних центрів комплектування, враховуючи мобілізаційні процеси.

У жовтні-листопаді було вже інакше: попри обстріли й загрозу блекауту та найважчого опалювального сезону, ми вже призвичаїлися й мали стратегію й тактику роботи. Улітку ми вже готувалися до проходження опалювального сезону, у вересні завозили до облцентру генератори, якими потім ділилися із Уманню, Золотоношею, Звенигородкою та іншими містами. Тобто ми чітко прораховували всі ризики та діяли.

В ОБЛАСТІ ЗНАЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЛЯ ПРИЙОМУ РЕЛОКОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ

– Минулою весною ви говорили, що економіка Черкащини відновилася на 90%. Яка зараз ситуація, якщо врахувати кількість релокованих підприємств? Роботою якої галузі ви задоволені найбільше? Чи триває релокація і зараз?

– На почату повномасштабної війни наші підприємці зіткнулися з проблемами, які вона спричинила: мобілізація працівників, переналаштування ринків збуту та постачання сировини, зміна логістики. Усе це здебільшого нам вдалося спільно вирішити, ситуація була складна, але не критична. У нас у регіоні не було закриття якогось масштабного виробництва.

Більших проблем бізнесу завдали відключення від електропостачання. Нам із енергетиками вдалося напрацювати графіки, щоб забезпечити мінімально необхідний рівень гарантованого енергопостачання для критично важливих підприємств регіону. Інші самі адаптувалися, змінювали графіки роботи, купували генератори.

Також ми визначили принципи взаємодії з бізнесом. Оперативно і спільно реагуємо на нові виклики, що постають перед нашим економічним фронтом. І маємо результати такої синергії. Приміром, нещодавно, коли постало питання зупинки експорту зерна – сотню фур, у тому числі черкаських, зупинили на кордоні, – ми оперативно комунікували із профільними міністерствами, Всеукраїнською аграрною радою. Тобто діяли і робили те, що можемо на своєму рівні. У підсумку аграрії отримали потрібний результат.

Війна — трагедія для країни, але й великий шанс на її модернізацію. Я маю на увазі економіку, суспільні відносини та пріоритети розвитку. Нашим виробникам треба розвивати глибинну переробку сировини. Це зніме питання логістики, посилить економічну стійкість, збільшить прибутки підприємств. До речі, влітку на Золотоніщині має відкритися завод із переробки кукурудзи.

На сьогодні на територію Черкаської області вже релоковано 41 підприємство: 31 працює; 10 налагоджують свою роботу. Для прикладу розповім про швейну компанію, яка релокувалася до нас із Херсонщини. Вона не лише запустилась, а й уже розвивається: відкрила три філії в нашій області, одну – на сусідній Кіровоградщині, а ще одну відновлює в деокупованій Снігурівці на Миколаївщині.

Потенціал для того, щоб приймати та допомагати релокації бізнесу, ми маємо. Адже на території області є понад 700 тис. кв. м вільних площ під розміщення виробництв.

НОВІ ЕЛЕКТРИЧКИ І НАЙПОВІЛЬНІШИЙ ДИЗЕЛЬ

– Попри війну на Черкащині вдалося електрифікувати ділянку залізниці від Черкас до станції імені Шевченка, завдяки чому покращилося залізничне сполучення із Києвом. Чи планується подальша електрифікація на лівий берег Дніпра до Гребінки?

– Ці роботи було завершено у січні 2023 року, відкрито рух електропоїздів на ділянці загальною протяжністю 34 км. Завдяки цьому в жителів області з’явилася можливість користуватися швидкісним сполученням між Києвом і Черкасами потягом Інтерсіті+.

Цьогоріч Укрзалізницею заплановано розпочати перший етап робіт із електрифікації дільниці Черкаси – Гребінка, зокрема, проєктувальні роботи. Загальна протяжність ділянки залізничних колій – 122 км. Це дуже дороговартісний проєкт.

Орієнтовний термін виконання проєктних робіт і розробки проєктно-кошторисної документації – 2023-2024 рр.

Конкретні терміни не визначені через воєнний стан і залежатимуть від стабільності ситуації в регіоні й країні в цілому та від наявності фінансового ресурсу в «Укрзалізниці».

– Між тим Черкащина має найповільніший поїзд України. Від Черкас до Умані дизель-потягом треба їхати майже 7 годин. А це основний маршрут, який сполучає захід і схід області. Тут якісь зміни будуть?

– Протяжність цього маршруту – 234 км, і потяг на ньому робить 35 зупинок дорогою з Умані до Черкас, а на зворотньому шляху – 52 зупинки. Крім того, між станціями Христинівка та Цвіткове через якість колій діє обмеження швидкості до 40 км/год. В їх капітальний ремонт треба вкласти великі кошти. Це питання ми будемо вирішувати спільно з «Укрзалізницею».

Та наразі це плани на майбутнє. Сьогодні такий дизель-потяг є оптимальним варіантом для забезпечення населення області транспортним сполученням із обласним центром, найбільш доступним, особливо для пільгових категорій громадян. Думаю, після війни капітальний ремонт колії від Цвіткового до Христинівки буде одним із наших пріоритетів.

ЕКСПОРТ СІЛЬГОСППРОДУКЦІЇ ДАВ 86% ВАЛЮТНОЇ ВИРУЧКИ

– Винниченко колись писав, що історію України неможливо читати без брому. Економічну історію Черкащини теж. На вашій рідній Кам’янщині кілька років після приватизації не може розпочати роботу один із найбільших в Україні спиртзаводів — Косарський. Причина — в ємностях підприємства залишився арештований спирт і суди забороняють їх використовувати. Держава не може отримати мільйони гривень від приватизації, люди не мають роботи, а суди тривають роками. Місцева влада каже, що підприємство починають потихеньку розтягувати. Чи є якісь можливості вплинути на ситуацію?

– ДП «Косарський спиртовий завод» із 2011 року приєднано до ДП «Укрспирт». На підприємстві збережені усі виробничі потужності.

Косарське МПД припинило господарську діяльність наприкінці 2020 року, і Фонд держмайна 1 листопада 2021 року продав його на аукціоні із приватизації за понад 162 млн грн. Переможцем аукціону стало ТОВ «Агрофірма ім. Горького», що входить до агрохолдингу Ristone Holdings.

Підписанню договору та завершенню аукціону завадив арештований у 2012 році спирт, який зберігається в ємностях підприємства і не дає можливості відновленню повноцінної роботи підприємства. У зв’язку з цим переможець аукціону подав позовну заяву до суду. Експерт взяв проби на аналіз. Висновок експертизи буде передано до суду, за результатами якого ухвалять рішення щодо подальшого алгоритму дій за цим провадженням. Сподіваюсь, що влітку цей завод таки запрацює. Тим більше, що це стратегічне підприємство.

– 2022 рік різко знизив рентабельність сільгоспвиробництва на Черкащині. Через труднощі з експортом ціни на зерно різко впали, не було де його зберігати. Натомість різко виросли ціни на міндобрива та пальне. Чи матимемо ми незасіяні площі?

– Повномасштабна війна стала справжнім випробуванням для аграріїв нашої області та всієї країни: спричинила руйнування налагоджених роками процесів, логістичних ланцюгів, підняття цін на пально-мастильні матеріали та інші матеріально-технічні ресурси, в тому числі на мінеральні добрива.

Так, при підвищенні виробничої собівартості сільськогосподарської продукції та зниженні ціни її реалізації, впала рентабельність виробництва. Це не проблема лише нашої області. На жаль, у воюючих і прифронтових областях ситуація гірша.

У 2022 році наші аграрії провели посівну компанію, доглянули урожай та зібрали його. Ми мали 4 млн тонн зерна. Експорт товарів агропромислового комплексу склав 86% валютних надходжень в область. За таких умов аграріям, повторюсь, варто зосередитися на переробці продукції.

До речі, торік через Державний аграрний реєстр впроваджено Програму підтримки малих агровиробників. Виплати затвердили 980 агровиробникам Черкаської області на загальну суму 83,1 млн грн. Аграрії області також беруть участь у програмах USAID Агро з різних напрямків (насіння, добрива, переробка картоплі, збільшення елеваторних потужностей). Це приклади лише кількох програм підтримки.

Зменшення посівних площ аграрії області не прогнозують. По всіх категоріях господарств вона очікується на рівні минулого року – понад 1,2 млн га.

– Торік Черкащина була одним із лідерів по впровадженню програми “Сади Перемоги”. З огляду на нинішню вартість цибулі та моркви, це було логічним кроком. Чи заплановане розширення цієї програми?

– Черкаська область і в 2023 році тримає лідируючі позиції щодо впровадження програми самозабезпечення продуктами харчування «Сади Перемоги». Торік ми мали 25 затверджених програм у територіальних громадах, станом на 24 квітня 2023 року – вже 29. Найбільше таких програм у Черкаському районі – 12, у Звенигородському – 9, в Уманському – 5 та у Золотоніському – 3.

Завдяки їх реалізації, у 2022 році пілотні громади (Зорівська ТГ Золотоніського району, Буцька ТГ Уманського району та Чигиринська ТГ Черкаського району) отримали від проєкту техніку.

На прикладі Буцької територіальної громади розкажу: у 2022 році в рамках реалізації програми «Сади Перемоги» там зібрали 68,1 т овочів на комунальних землях і землях домогосподарств. 39,4 т були у розпорядженні територіальної громади, їх використано для переселенців, для потреб армії, передано громадам, які постраждали від бойових дій, на переробку тощо.

Наприкінці 2022 року відбувся грантовий конкурс «Сади для Перемоги», який впроваджувався проєктом SURGe та благодійною організацією «Благодійний фонд «МХП – ГРОМАДІ». Загалом перемогу здобули 8 територіальних громад з усієї України, три з яких – з Черкащини (Білозірська, Бобрицька та Чигиринська). Кожна з них отримає у 2023 році на свій баланс техніку вартістю до 250 тис. грн, яка буде придбана придбана спільно з донорами.

МАЄМО ЗАОХОЧУВАТИ ВЧИТЕЛІВ, ЯКІ НЕ ВИЇХАЛИ ЗА КОРДОН

– Три останні роки освіта Черкащини працює в екстремальних умовах карантину та війни. Однак все більше шкіл повертаються до звичних форм навчання — з уроками в класі. Чи збережеться ця тенденція в області?

– При виборі форми організації навчання – очної, змішаної чи дистанційної – враховуємо наявність укриття та думку батьків. 85% шкіл уже працюють в очному та змішаному форматі. Порівняно з початком навчального року цей показник збільшився на 25%.

Нашим пріоритетом є саме курс на очне навчання, з цією метою надалі облаштовуємо укриття.

– Яка ситуація зі школами, що постраждали від російських бомбардувань?

– У Черкаській області зазнали руйнації різного ступеню дев’ять закладів загальної середньої освіти. Станом на сьогодні повністю відновлено чотири. Частково виконано ремонтні роботи вже у трьох школах. Ми постійно напрацьовуємо варіанти відбудови таких закладів і здійснюємо пошук ресурсів.

Зараз акцентуємо увагу на розвиткові саме професійно-технічної освіти, бо нам треба відновлювати й посилювати, приміром, аграрне виробництво. Маємо в області замовлення на таких фахівців. Скажімо, Уманський тепличний комбінат відразу забирає на роботу випускників Лисянського аграрного ліцею.

І ще один момент. Філософія ставлення до вчителя теж має мінятися. Маємо заохочувати педагогів, які залишилися працювати тут, а не виїхали за кордон.

– Важкий рік пережила медицина області: потік поранених, ковід, що нікуди не зник, та інші труднощі. Між тим триває будівництво лінійного прискорювача в онкологічній лікарні. Збільшив кількість операційних втручань черкаський кардіоцентр. Що буде зроблено цього року?

– Наші медики гарно себе зарекомендували в часи війни. Цьогоріч у сфері охорони здоров’я акценти зробимо на кількох напрямах.

По-перше, формування спроможної мережі медзакладів. Це черговий етап медичної реформи, який активно триває. Відразу скажу: не йдеться ні про яке закриття лікарень. Мова про пріоритезацію – забезпечення чіткого переліку медичних послуг у конкретно визначених закладах, де ми зможемо гарантувати якість лікувального процесу.

По-друге, акцентуємося на подальшому розвитку трансплантації в області. Тут потрібна активна позиція всіх учасників проєкту. Над цим і працюємо.

Далі – лінійний прискорювач: планово працюємо над тим, що він нарешті з’явився в області. Це важливо для онкопацієнтів і збільшення шансів на їхнє одужання. А тому реконструюємо частину приміщень у Клінічному центрі онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги для встановлення лінійного прискорювача. Якщо виконаємо будівельні роботи на 80%, то будемо першими претендентами на отримання прискорювача по лінії Міністерства охорони здоров’я, бо він надзвичайно дорогий.

Ще один пріоритет – лікування та реабілітація наших захисників і захисниць. Працюємо комплексно над кількома проєктами – від потрапляння на реабілітацію і до повного завершення лікування. Я маю на увазі і фізичну реабілітацію, і психологічну також. У програмі реабілітації акцентуємо увагу на розвитку нашого ветеранського спорту — беремо участь у різного роду змаганнях аж до міжнародних. Загалом плани в нас амбітні — хочемо стати одним із регіональних хабів реабілітації, враховуючи наші рекреаційні можливості.

– Черкащина як тилова область стала місцем для розселення внутрішньо переміщених осіб. Зазвичай більшу частину клопотів з їх розміщенням і працевлаштуванням брали на себе місцеві громади. Чи задоволені ви їхньою роботою? Що треба ще зробити, аби ці люди почувалися комфортно?

– За час військової агресії росії проти України через область транзитно пройшли 271 тис. ВПО, з яких на тривале проживання залишились 103 тисячі.

Ми постійно взаємодіємо із громадами щодо внутрішньо переміщених осіб, вишуковуємо місця для розселення, можливості для інтеграції в життя. Співпрацюємо із волонтерськими та міжнародними організаціями, які зі свого боку мають програми підтримки вимушених переселенців (одяг, продукти, ліки). Маємо робити все, щоб ці люди не почувались, як на чужині. Бо всі наші, всі українці.

Наші нові жителі отримують усі виплати від держави, плюс медичні та освітні послуги, решту першочергових потреб закриваємо. Проблемне питання — їхнє працевлаштування. За кошти місцевих бюджетів відновлюємо будинки, які тимчасово не використовувались. Зараз ми готові прийняти близько тисячі людей.

У ПЕРЕХОДІ ДО ПЦУ ВИРІШАЛЬНЕ СЛОВО – ЗА ГРОМАДОЮ

– Релігійна ситуація в області є дзеркальним відображенням ситуації в державі. Митрополит московської церкви Феодосій отримав підозру за розпалювання національної ворожнечі. Між тим релігійні громади зовсім недавно скаржилися на штучні перепони з боку Черкаської ОДА при спробі перейти з московського патріархату в ПЦУ. Зокрема на бездіяльність саме обласної влади нарікала громада Бужанки на Лисянщині. Що змінилося відтоді?

– Почнімо з того, що ось це твердження, що ви озвучили, про «штучні перепони» не є об’єктивним. Рішення про перехід ухвалюють релігійні громади – це їхнє виняткове право. Черкаська ОДА зі свого боку надає всі необхідні консультації, зразки пакета документів тощо. Ми їх оперативно опрацьовуємо.

Із 1 січня 2019 по квітень 2023 року 31 релігійна громада вже змінила своє канонічне та організаційне підпорядкування шляхом виходу із УПЦ МП і входження до ПЦУ.

Більше того, на сьогодні маємо тенденцію до активізації цих процесів.

Якщо говорити про ситуацію в Бужанці, то це – поодинокий випадок. Історія там розпочалась ще у 2019 році, коли релігійна громада вирішила перейти з УПЦ МП до ПЦУ.

Розпорядженням ОДА того ж року було зареєстровано статут релігійної організації. Однак інша сторона – так би мовити, опоненти цього переходу – знайшла недоліки в поданих документах. Розпорядження ОДА тоді було скасоване. Зараз цей спір вирішується в судовій площині. Вважаю, що визначальне слово завжди має належати громаді.

– Нещодавно на Черкащині сталася гучна подія — рейдери намагалися забрати у власника олійний завод. Як ви відреагували й чим закінчилася ця історія?

– Справді, подія мала місце. Однак правоохоронні органи й ми на рівні обласної влади відреагували миттєво — ще на початковому етапі були вжиті заходи щодо обмеження будь-яких дій рейдерів. Я відразу зустрівся із власницею заводу, яка отримала повне сприяння. Спілкувався з міністром юстиції, із представниками антирейдерської комісії при Міністерстві юстиції. У підсумку фіктивну реєстрацію було скасовано. Триває слідство. Ситуація на підприємстві на цей час контрольована.

– Чиновники Михайлівської громади на Черкащині в березні поширили фальшиве повідомлення про збиття ними ворожого безпілотника. Чи понесли вони покарання?

– Як з’ясувала спеціальна комісія, безпілотник реально був. Із півночі прямував. Але його безпосередньо ніхто не збивав, упав серед поля за нез’ясованих обставин.

Місцеві чиновники і члени ДФТГ вирішили скористатися цієї ситуацією. Ми провели з ними роботу. Слово і за правоохоронцями. Цей безпілотник лише один із трьох подібного типу, що збиті в Україні. Ми відправили його на дослідження фахівцям у столицю.