Рекомендації Експертної ради МКІП щодо окремих категорій пам’ятників і монументів, пов’язаних із російською та радянською імперською історією

Експертна рада Міністерства культури та інформаційної політики України з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму підтримує рішучість органів місцевої влади щодо виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націоналістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» від 9 квітня 2015 року. 

Водночас нагадуємо, що питання демонтажу та перенесення монументальних об’єктів перебуває у правовому полі та має вирішуватися відповідно до чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Насамперед це стосується об’єктів, які мають правовий статус об’єкта культурної спадщини. Щодо таких об’єктів попередньо має бути розглянуте питання про зняття статусу.

Пропонуємо керівникам і фахівцям органів державної влади та місцевого самоврядування, членам історико-топонімічних комісій, громадським активістам ознайомитися та враховувати Рекомендації МКІП й Українського інституту національної пам’яті щодо пам’ятних об’єктів, пов’язаних з історією та культурою Росії та СРСР, і закликаємо дослухатися до цих рекомендацій під час розгляду питань про доцільність збереження монументів та меморіалів у публічних просторах українських міст та населених пунктів:

Щодо пам’ятників конкретним особам, які пов’язані з історією та культурою Російської імперії та СРСР 

Наявність у публічному просторі українських міст та населених пунктів пам’ятників особам, які брали участь у пропаганді та реалізації російської імперської та радянської тоталітарної політики, спрямованої на підкорення України, переслідування учасників боротьби за незалежність, здійснення політичних репресій та інших злочинів імперського та тоталітарного режимів, є неприйнятною.

Якщо такі пам’ятники мають художню та історичну цінність, їх варто цілісно представляти у музейних просторах із відповідними супровідними матеріалами.

За умови, коли цілісне переміщення технічно неможливе, рекомендуємо закрити ці об’єкти тимчасовими конструкціями до подальшого розв’язання питання задля уникнення актів вандалізму.

Одним із варіантів тимчасового експонування артоб`єкта в міському публічному просторі може бути контекстуалізація та критичне осмислення за допомогою мистецьких засобів, інформаційних табличок, що має відбуватись із залученням професійної художньої спільноти на конкурсній основі.

Щодо військових монументів та меморіалів Другої світової війни

Одним із провідних наративів російської війни проти України є відродження «тріумфу великої перемоги». Попри визначну роль українського народу в героїчній боротьбі та перемозі над нацизмом у Другій світовій війні, його участь системно применшується офіційним російським дискурсом і саме такий підхід популяризується у світі засобами російської пропаганди. Як наслідок, подвиг та перемога у Другій світовій війні приписується лише росіянам. Розвінчання російського ідеологічного міфу та демонополізація героїчної слави переможців у Другій світовій війні неможливі без просвітницької роботи та дипломатичних зусиль з боку України, а також збереження в публічних просторах українських міст та населених пунктів пам’яток, які вшановують та засвідчують участь українського народу у Другій світовій війні та його внесок у світову перемогу над нацизмом.

Закликаємо органи місцевої влади підтримувати в належному стані монументи та меморіали, встановлені для увічнення пам’яті учасників та жертв Другої світової війни 1939–1945 років, вписувати їх у локальний контекст та використовувати з просвітницькою метою об’єкти, що мають історичну цінність і підкреслюють героїзм українського народу в історичній ретроспективі, його приналежність до кола націй-переможниць Другої світової війни. Адже внаслідок цього Україна стала однією з країн-засновниць ООН.

Водночас існує потреба усунути маркери радянської та російської мілітаристської пропаганди на частині пам’ятників і монументів та замінити написи на історично коректні. Зокрема, потребує заміни термін «Велика вітчизняна війна» на «Друга світова війна», дати «1941–1945» на «1939–1945». Потребують усунення написи «радянська батьківщина», «радянський народ» та подібні. Їх рекомендуємо замінювати на історично коректні, що увічнюють пам’ять тих, хто загинув у Другій світовій війні. Наприклад: «пам’яті полеглих», «полеглим у Другій світовій війні» тощо.

Для цього рекомендуємо здійснювати необхідні зміни з дотриманням вимог пам’яткоохоронного законодавства у процесі реконструкції чи впорядкування пам’ятників, монументів.

Нагадуємо, що основним нормативно-правовим актом, що врегульовує питання збереження пам’яті та пам’яток про перемогу над нацизмом і фашизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років є Закон України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років». Закон передбачає, що шанобливе ставлення до пам’яті про перемогу над нацизмом і фашизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років, про ветеранів тієї війни, учасників українського визвольного руху та жертв нацизму є обов’язком держави та громадян України. Наруга над пам’ятками Другої світової війни 1939–1945 років, їх руйнування або знищення передбачають відповідальність згідно із законом.