І Україна, і держави Західних Балкан однаково зацікавлені у єдиній Європі – звернення Президента Володимира Зеленського до учасників Діалогу Преспанського форуму

Шановний пане Президенте Пендаровський!

Шановні президенти, прем’єр-міністри, парламентарі!

Шановні присутні! Друзі!

Я вдячний за можливість звернутися до вас і залишити свої аргументи до дискусій на вашому важливому форумі.

Зараз для Європи і європейської безпеки – історичний момент, коли всім належить визначитися, що таке Європа і якою бути Європі надалі. Чи такою ж вільною, як зараз? Чи такою ж безпечною, до якої звикла більшість європейців? Чи такою ж розвинутою соціально й економічно, яка може надихати суспільства поза межами Європи на зміни життєвого устрою?

Росія кинула виклик нам усім – кожному народу на континенті, кожному регіону Європи. Для України це найстрашніший виклик – воєнний, і ми захищаємося вже 113-й день проти амбіції Росії знищити український народ і нашу культуру.

Зруйновані російською армією українські міста, мільйони переселенців, сотні тисяч людей, які були депортовані російськими військовими, і десятки, десятки тисяч убитих українців. І все це – максимальний прояв російської антиєвропейської політики. Розпочавши цю війну проти України, Росія намагалася створити плацдарм для наступу на інші народи Європи. І тому наш захист у цій війні та майбутня перемога принципово важливі для безпеки всіх у Європі.

Але, крім цього максимального прояву російської антиєвропейської політики, є ще багато інших її проявів. Менш масштабних, однак все одно дуже підлих і деструктивних, відверто агресивних. Я хочу звернути вашу увагу на те, що на сьогодні у Європі не залишилося жодної країни, яка б не постраждала хоча б від одного з багатьох проявів російської антиєвропейської політики.

Пані та панове!

Всі ми в демократичному світі зіткнулися з небаченою енергетичною кризою. Багато років Росія створювала враження, що нібито є надійним постачальником енергоресурсів. Але насправді їй вдалося зробити залежними від себе різні країни Європи. І тепер, коли Росія вирішила воювати для підкорення європейських народів, вона використала цей енергетичний ланцюг першим. Спеціально спровокувала історично надвисокі ціни на газ. Спеціально обмежує постачання газу, шантажуючи і окремі країни, і Європу загалом. Порушує чинні контракти – вимагає оплату за газ у рублях і штучно обмежує обсяг постачання.

Цей тиск на газовий ринок, а також використання Росією інших інструментів призводить до того, що інфляційні процеси значно прискорилися. Цього просто не було б, якби Росія поводилася як відповідальний постачальник, а не хотіла створити кризу.

Ще гірший сценарій реалізується на продовольчому ринку. Там провокується не лише зростання цін, причому на базові продукти харчування, а й нова міграційна криза. Російська блокада українських портів та удари по нашій агропромисловій інфраструктурі призводять до утворення дефіциту на важливих регіональних сегментах світового ринку продовольства.

Українська пшениця, кукурудза, соняшникова олія та інші товари були незамінними для глобальної продовольчої стабільності. Росія знала, куди бити, щоб створити цю кризу. І вона свідомо її посилює, коли затягує війну проти нашої держави й відмовляється зробити Чорне море безпечним для судноплавства. Навіщо вона це робить? Щоб, зокрема, і по ваших країнах, а також по ваших сусідах у Європі вдарила нова міграційна хвиля.

Скільки мільйонів біженців буде у Європі, якщо через російську політику почнеться голод в африканських та азійських країнах? А якщо нестача продуктів там і цінова криза спровокують політичний хаос і падіння урядів? Чи зможете ви тоді проводити консолідовану політику? Ось навіщо Росії продовольча криза.

І я згадаю ще один елемент російської антиєвропейської політики. Росія чи не найбільше у світі вкладається в пропаганду, і не тільки для внутрішньої аудиторії. Щоб обманювати зовнішню аудиторію і щоб розпалювати ворожнечу, Росія витрачає мільярди доларів щорічно. І зв’язок пропаганди та війни очевидний. У перші місяці цього року російський бюджет на пропаганду був збільшений утричі.

Я впевнений, що кожен і кожна з вас знають, які засоби пропаганди працювали чи досі працюють проти ваших держав. І в цього інструменту Росії лише одне завдання: робити гірше. Зокрема, робити гірше й вам.

Пані та панове!

Ось чому будь-яке серйозне обговорення архітектури безпеки у Європі має базуватися на тому, що треба звільнити Європу від ланцюгів залежності, які російська держава створювала протягом десятиліть. Безпека просто неможлива без цього, причому це однаково і для півночі Європи, і для півдня, і для заходу, і для сходу.

Ось чому потрібні такі санкції проти Росії за антиєвропейську політику, щоб там назавжди запам’ятали ціну, зокрема й за продовольчу кризу. Той, хто створює штучний голод, повинен стати глобальним ізгоєм і зазнати болісних збитків. Це має бути враховано при підготовці сьомого санкційного пакету Європейського Союзу. І маємо усвідомлювати, що санкційні пакети насправді стали частиною архітектури безпеки на континенті. Вони працюють заради стабільності та миру – обмежують російську здатність до розширення агресії.

Потрібна повна енергетична незалежність Європи. Потрібно розірвати будь-які зв’язки з Росією, які вона використовує, щоб заробляти на Європі й водночас здійснювати антиєвропейську політику. Не може бути жодної торгівлі з Росією – не варто давати гроші тому, хто прагне вашого ж знищення.

А головне – потрібно зробити всю Європу нарешті єдиною. Це те, в чому зацікавлені однаково і Україна, і ваші держави Західних Балкан. Повноправна європейська інтеграція України, як і повноправна європейська інтеграція ваших держав, – це історичне посилення Європи та повний демонтаж російської можливості бити нас поодинці.

Найближчим часом відбудеться саміт високого рівня ЄС – Західні Балкани. Щиро бажаю, щоб він став успішним для ваших держав. І я вдячний вам за ту підтримку України, яку ви надаєте на різних рівнях, щоб і для нашої держави цей червень став успішним у відносинах з ЄС. Відповідаючи нам щодо нашої європейської перспективи і відповідаючи вам щодо вашої європейської перспективи, народи Європи і європейські політики відповідають на запитання щодо майбутнього Європи. Це саме ті запитання, які я озвучив на початку свого звернення.

Якою бути Європі надалі? Чи такою ж вільною, як зараз? Чи такою ж безпечною, до якої звикла більшість європейців? Чи такою ж розвинутою соціально й економічно, яка може надихати суспільства поза межами Європи на зміни життєвого устрою?

Потрібна позитивна відповідь на нашу і вашу європейську перспективу. І я вдячний вам за те, що ми працюємо на таку відповідь, і працюємо спільно.

Бажаю всім нам успіхів! Бажаю всім нам перемоги!

Слава Україні!