Звернення Президента України з нагоди Міжнародного дня волонтера

Дорогі українці!

Пані та панове!

Шановні присутні!

5 грудня ми відзначаємо Всесвітній день волонтерів. І, на мій погляд, символічно, що він проходить напередодні Дня Збройних Сил України. Бо українські волонтери – це фактично ще один рід наших військ, ще одна наша сила. Наша гвардія небайдужих.
Наша армія активних українців.

Ця сила не має власного однострою чи офіційного гасла, але є два слова, які, на мою думку, коротко та влучно змальовують явище великого вашого руху – волонтерського руху.

Перше слово – те, яке найчастіше вживають волонтери. Всі дев’ять років війни. Як люди, які завжди на зв’язку. Які прочитають повідомлення чи візьмуть слухавку в будь-який час. О другій ночі чи о п’ятій ранку. І, дізнавшись, що комусь потрібна допомога, дізнавшись про ті чи інші потреби, дадуть просту відповідь: «Плюс».

Коротке слово, за яким слідує велика, важка робота. Все, що ви робите задля того, аби цей «плюс» втілився в реальне наше життя. За цим одним словом можуть стояти десятки повідомлень, сотні дзвінків, тисячі кілометрів дороги, години й навіть дні без сну, відпочинку.
І тоді неодмінно з’являється друге слово. Не заради якого ви живете, але воно є. Воно таке саме просте, але водночас безцінне. Це слово «дякую».
Я дякую. «Дякую», яке кажуть вам мільйони людей, яких ви підтримуєте. «Дякую», яке завжди кажу вам я від щирого серця абсолютно… Я вам дуже вдячний за те, що ви робите щоденно, постійно, всі роки, весь цей час.

І всім, хто допомагає Силам безпеки й оборони, всім, хто захищає країну. Допомагає на передовій, допомагає на місцях. Допомагає переселенцям, тим, хто втратив домівку, тим, хто втратив роботу, тим, хто втратив близьких, допомагає звільненим з полону, тим, хто потребує реабілітації, протезування, психологічної допомоги. Багато всього, що дуже важливо. Літнім людям, нашим дітям. Загалом – це допомагати Україні.

Шановні пані та панове!

В Україні й в усьому світі не знайти, я впевнений, будівлі чи площі, які могли б умістити всіх наших громадян, дотичних до такого важливого волонтерського руху. Всіх, хто заслуговує на нагороду, всіх, хто заслуговує на це слово: «дякую». Це мільйони людей. Безумовно.

Сорок громадян, що удостоєні сьогодні нашої щорічної відзнаки, відзнаки «Золоте серце», і ті, хто присутні тут особисто, символізують загальнонаціональний волонтерський вогонь. Це люди з багатьох регіонів України, які допомагають на різних напрямках, різним групам, різним людям, категоріям людей. Разом є уособленням великого руху українців, яким не байдуже. Уособленням всіх наших волонтерів, що є надійним союзником для всіх нас – нашого народу, нашої держави. Її плечем, опорою, рушійною силою милосердя задля життя, задля свободи. Люди з великим серцем. Люди, народжені з таким серцем.
Допоки б’ються ваші серця, волонтерські серця, та дух допомоги й підтримки, доти б’ється наш народ, доти б’ється Україна. Безупинно. Б’ється безупинно. І б’ємося ми. Тому всі ми обов’язково переможемо. І це не просто віра – це абсолютна впевненість. Я дякую кожному й кожній із вас. І тим, хто присутні тут, і тим, хто бачить, і хто не дивиться цю нашу зустріч… Я хочу подякувати вам за цю зустріч. І всім представникам вашого руху тисну руку – мужню, потужну українську руку. З великою вдячністю до вас усіх.

Слава Україні!