Ніхто не зможе зупинити вітер, який нестиме радіацію, але всі ми разом здатні зупинити державу-терориста Росію – виступ Президента на Донорській конференції союзників України з країн Північної Європи

Шановна пані Прем’єр-міністре Фредеріксен!

Шановний міністре Бедсков!

Шановні присутні, шановні учасники й учасниці конференції!

Вдячний за організацію такого важливого заходу, необхідного безпосередньо зараз – і не лише Україні.

Для початку я хотів би нагадати вам один епізод нашої з вами спільної історії. Це сталося у Швеції. Приблизно 700 кілометрів від Копенгагена, трохи більш як година літаком. Одного дня на атомній станції «Форсмарк» прилади контролю показали наявність радіаційного забруднення. Тоді все швидко перевірили і витоків радіації на «Форсмарку» не знайшли.

Однак з інших майданчиків у Швеції, а також із Фінляндії почали надходити повідомлення, що й там фіксується підвищений рівень радіації. Почалося занепокоєння і в Данії – теж зафіксували підвищення рівня радіоактивних речовин.

Стало зрозуміло, що відбулася надзвичайна ситуація, але тоді ще не знали, де саме. Проаналізували характер забруднення, напрямок і швидкість вітру і з’ясували, що десь на території від Мінська до Чорного моря сталася катастрофа.

Це був квітень 1986 року. Минула доба після вибуху атомного реактора в Чорнобилі. Радянська влада тоді мовчала про те, що сталося. І намагалася применшити масштаб катастрофи. Однак приховати її було неможливо – вже був розголос у Європі, вже були докази забруднення, вже почалася дискусія про те, чим це загрожує всім людям.

Я не нагадуватиму вам зараз усіх деталей тих днів. Певно, ви всі про це знаєте. Про пожежу на Чорнобильській станції та зусилля тих, хто намагався зупинити розгортання катастрофи. Про діагноз «гостра променева хвороба» й про людей, які в страшних передсмертних муках благали про спасіння.

Значні території були забруднені. Навколо Чорнобиля досі зберігається зона відчуження, де заборонено жити людям. Сотні тисяч мешканців різних країн так чи інакше постраждали від Чорнобиля.

І роками після тієї катастрофи по всьому світу думали, як зробити безпечною атомну енергетику. Роками стежили за дотриманням спеціальних стандартів, щоб гарантувати недопущення подібних катастроф.

І роками абсолютно нікому не спадало на думку, що Європа може опинитися під загрозою нової катастрофи на атомній станції не через те, що хтось порушить якісь стандарти безпеки, а через те, що якась держава свідомо використає атомну станцію для терору.

Ось що зараз робить Росія. І якщо радянська влада намагалася приховати Чорнобильську катастрофу та її повні наслідки, то російська влада значно більш цинічна й небезпечна – вона сама робить усе, щоб ризик ядерної катастрофи став максимальним, і бреше всьому світу, що винен нібито хтось інший.

Ми маємо захистити Європу від цієї загрози. Захистити всі разом. А ймовірно, не тільки Європу. Бо Запорізька атомна станція в Україні – найбільша на нашому континенті. Третя за розмірами у світі. Шість енергоблоків!

За роки роботи цієї станції не було жодного інциденту, який поставив би під загрозу безпеку українців чи всіх європейців. Але тепер російська окупаційна армія використовує Запорізьку атомну станцію для терору та збройних провокацій.

Росія перетворила атомну станцію на поле бою. Коли окупанти прийшли на Запорізьку АЕС, їхні танки її обстріляли. Прямим наведенням – по станції! Розміщуючи бойову техніку на території станції та навіть проводячи там утилізацію боєприпасів, російські військові не можуть не знати, що ставлять усю Європу під загрозу ядерної катастрофи.

І, звичайно, російська влада усвідомлює, якими можуть бути наслідки, коли її війська обстріляють атомну станцію, зокрема з реактивної артилерії.

У серпні – це було вже зараз – вони пошкодили лінії зв’язку станції з нашою енергосистемою, а також датчики радіаційного моніторингу, азотно-кисневу станцію, трубопроводи для водню й відповідну інфраструктуру. Вже тоді Європа опинилася за кілька кроків від ядерної катастрофи. І зараз ми всі в цій складній ситуації.

Ми переконані, що траєкторія крилатих ракет, якими Росія обстрілює територію України, невипадково пролягає над українськими АЕС. Все це – прояви російського ядерного тероризму.

Росія стала державою-терористом і фактично тримає в заручниках атомні станції та шантажує всіх імовірною катастрофою.

Певен, кожен із вас вже задумувався, як діяти, якщо Росія застосує так звану тактичну ядерну зброю. Подумайте ще про ось це. Росія може спровокувати найбільшу в історії радіаційну аварію на Запорізькій атомній станції, і за фактичними наслідками це може бути ще катастрофічніше, ніж Чорнобиль, а по суті – тим же, що й застосування Росією ядерної зброї, але без ядерного удару.

Ніхто з нас не зможе зупинити вітер, якщо він нестиме радіацію. Але ми всі з вами разом здатні зупинити державу-терориста. І що швидше ми зупинимо Росію, то швидше Європа та світ зможуть знову відчути безпеку.

Все, що необхідно для цього, вам добре відомо.

Санкції проти Росії потрібно посилювати й не дозволяти їх обходити. У відповідь на ядерний шантаж потрібні жорсткі санкції проти «Росатома» – це конкретні речі – і всієї російської атомної галузі, а не домовленості з ними.

Потрібен постійний політичний тиск на Росію, щоб збільшувати кількість країн – учасниць антивоєнної коаліції та зменшувати коло тих, хто хоча б якось готовий допомагати Росії за цих обставин.

А головне – потрібно ще більше підтримки Україні зброєю та снарядами. Щоб справді зупинити Росію, у Збройних Сил України має бути стільки снарядів, скільки необхідно, щоб відчувалося, що Росія не здатна тиснути на полі бою. І зброя Україні потрібна такої потужності, такої далекобійності, щоб Росія була змушена нарешті задуматися про пошук мирного рішення.

Міністр оборони України Олексій Резніков, який присутній зараз серед вас на конференції, обов’язково поінформує вас про конкретні оборонні потреби.

Другий пункт – фінанси. Росія досі отримує десятки мільярдів доларів завдяки торгівлі з іншими країнами, зокрема Європи.

А в Україні щомісячний дефіцит лише державного бюджету – близько 5 мільярдів доларів.

І руйнування від війни – саме на території України. І ми не можемо чекати, коли завершиться війна, щоб відновлювати нормальне життя.

Наші діти так само, як і ваші, мають іти у школи. Наша молодь так само, як і ваша, має навчатися в університетах. В Україні так само, як і у вас, мають працювати лікарні та соціальна інфраструктура. А отже, Україна потребує відбудови. Зараз! Саме зараз! І тим паче напередодні зимового сезону.

Нам потрібно проводити розмінування. І, звичайно, нам потрібно підготувати оборону до зимових умов.

Тому достатня та вчасна фінансова підтримка для нашої держави, для бюджету й для Fast Recovery – це так само життєво важливо, як зброя й снаряди для нашої армії і санкції проти Росії.

І та держава, яка блокує це фінансування для України, не може мати виправдань. Вона має пам’ятати, що вона – європейська держава, і має негайно виправити цю проблему.

І третій пункт – це експорт у Росію, постачання компаніям держави-терориста комплектуючих та продукції подвійного призначення. Росія просто не мала б боєздатної армії в сучасних умовах, якби не імпортні деталі. Електроніка, оптика та багато інших деталей іноземного виробництва використовуються при створенні ракет, безпілотників, засобів зв’язку, бронетехніки тощо. Цей потік технічної допомоги російському терору потрібно повністю зупинити!

Має бути ефективний механізм контролю будь-якого постачання в Росію, щоб не пропустити жодної деталі, яка може піти на виробництво зброї для обстрілів мирних міст чи атомних станцій.

Пані та панове!

Реагування зараз має бути повномасштабним, як і війна, яку почала Росія. Нікому не потрібні нові катастрофи.

Треба зробити висновки з катастрофи 1986 року. З десятиліть, які Росія використовувала, щоб підготуватися до цієї підлої війни проти всієї вільної Європи. З восьми років війни на Донбасі та зі 170 днів терору проти України після 24 лютого.

Жодного замовчування – тільки правда. Жодного зволікання – тільки рішучі дії. Жодної розгубленості – тільки впевнена єдність.

Потрібні зброя й снаряди для нашої оборони – по максимуму. Потрібні фінанси для України в достатньому обсязі та без будь-яких бюрократичних блокувань.

Потрібна повна ізоляція держави-терориста, передусім економічна, технологічна, та найжорсткіші санкції.

Це наш із вами обов’язок перед нашими державами, перед усіма майбутніми поколіннями вільних людей – зробити все, щоб зупинити Росію, забезпечити її програш у цій війні та гарантувати, що жодна інша держава не зможе повторити цей терор.

І я вірю, що ми виконаємо наш обов’язок!

Дякую вам за увагу!

Дякую Данії та Великій Британії за спільну організацію цієї конференції, яка може стати історичною завдяки нашим спільним зусиллям.

Іще раз дякую!

Слава Україні!