Звернення Глави держави з нагоди Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Шановні громадяни України!

У травні, який зазвичай розмальовує світ яскравими фарбами, однак є дні, що навічно закарбовані в чорних тонах. І один з них – 18 травня. День, коли в 1944 році почалася примусова депортація кримських татар.

Сьогодні Україна вшановує всіх жертв геноциду кримськотатарського народу. Сьогодні кожен з нас розділяє разом з вами цей біль. А отже, сьогодні кримських татар в Україні стає щонайменше 40 мільйонів.

І як одна країна та сім’я ми кажемо сьогодні не «вони», а «ми».

Ми не забудемо, як нас вигнали з власного дому й везли кілька тижнів за тисячі кілометрів від нього. Як ми змогли повернутися лише через 45 років. Як ми не впізнали рідний дім, де були стерті історичні назви та пам’ятки.

І найголовніше. Ми не пробачимо, що 70 років потому ми були змушені знову покинути свій дім через російську анексію. А тих із нас, хто залишився, окупаційна влада переслідує, утискає та ув’язнює.

«Я поклявся кров обмити з ран твоїх, народе мій…» Цими словами починається гімн кримськотатарського народу. Через 77 років з дня його депортації і сім років від анексії Криму ми знаємо точно: рани не загоїлись. Час не лікує. Слова не допомагають. Тож від початку президенства мій принцип був простим: не гасла, які багато разів чули, а дії, на які багато років чекали.

У пам’ять про мужність кримчан, які підтримали єдність України на багатотисячному мітингу в Сімферополі, засновано День спротиву окупації Криму та Севастополя. Я підписав указ про заходи з деокупації й реінтеграції півострова, зокрема Стратегію розвитку кримськотатарської мови до 2032 року. Для активного захисту прав кримчан з боку України та міжнародної спільноти ми створили формат Кримська платформа. Її перший саміт відбудеться вже 23 серпня. Я дякую багатьом державам, які вже підтвердили свою участь, і впевнений, що їхній перелік буде ще більшим.

Ми також розробили й затвердили те, що мало б з’явитися ще сім років тому. Це Стратегія деокупації та реінтеграції Криму та Севастополя.

Нею передбачений основний пріоритет – відновлення й забезпечення прав кримських татар як корінного народу. І сьогодні, я вношу на розгляд парламенту невідкладний законопроект про корінні народи. Впевнений, що у стислі терміни депутати розглянуть і закріплять статус корінних народів України, зокрема кримських татар, і нарешті зроблять те, що відкладали 30 років, вісім скликань Верховної Ради і всі попередні президенти.

Дорогі громадяни! Кримські татари часто порівнюють свій народ з ластівками, які неодмінно повертаються додому. За тисячі кілометрів від рідного краю, культури, мови й релігії, коли небезпечною була навіть згадка про Крим і дітям забороняли малювати море, а під час перепису населення дозволяли називати себе тільки татарами, без слова «кримські», так от: незважаючи на все це, вони ніколи не сумнівалися, що обов’язково настане день, і вони повернуться до рідного Криму. І сьогодні ми маємо не лише розділити з ними спільний біль, а й навчитися такої ж єдності та незламності віри. Віри в те, що Крим обов’язково повернеться до України.

І тут можна бути скептиком. А можна згадати рядки кримськотатарської поетеси Лілі Буджурової, пророче написані понад 30 років тому:

Когда мы вернёмся домой всем народом,

Придётся вам вспомнить, откуда мы родом,

Придётся вам вспомнить, откуда вы сами

Незваными здесь объявились гостями.

Когда мы вернемся, а мы все вернемся!

Однажды в степи иль горах соберёмся

И весело, с музыкой справим поминки

По вашим указам, по вашим дубинкам…

Вічна пам’ять усім жертвам геноциду кримськотатарського народу!

Схиляючи перед ними голови, з надією на перемогу справедливості й правди, українці разом з кримськими татарами сьогодні промовляють: Крим буде вільним! Qırım serbest olacaq!