На Черкащині вчетверте успішно провели операцію з родинної трансплантації нирки

За словами жінки, проблеми з функціонуванням нирок з’явилися ще в 2017 році.

– Тоді я перебувала на гемодіалізі понад місяць і завдяки процедурі самопочуття трохи покращилося. Проте в січні 2019 року нирки знову припинили нормально функціонувати й протягом року мені довелося їздити до лікарні, яка знаходиться за 35 кілометрів від Ічні (Чернігівська область), – сказала Алексейченко.

Звернутися до лікарів Черкаського обласного онкодиспансеру Ярослава вирішила після перегляду сюжету про першу трансплантацію нирки на Черкащині.

– Я зрозуміла, що потрібно шукати вихід і тому ризикнула. У грудні ми зідзвонилися з лікарем Романом Морару-Бурлеску, а за місяць уже готувалися до трансплантації з мамою. Однак вона не підійшла, тож подальше обстеження проходили з батьком. На щастя, отримали позитивні результати і почали готуватися до операції. Перед хірургічним втручанням ми хвилювалися. Однак інші дівчата, які вже процес цей пройшли, заспокоювали. Усе минуло успішно, хоча й виникли незначні ускладнення, – зазначила Ярослава Алексейченко.

Як зауважив завідувач обласного центру пластичної реконструктивної та малоінвазійної онкоурології Черкаського обласного онкологічного диспансеру Роман Морару-Бурлеску, цю хірургію не можна організувати шаблонно.

– У кожного пацієнта свій життєвий шлях до трансплантації й індивідуальна хірургічна історія. Тому всі випадки не можна порівнювати. Бувають моменти, коли ми думаємо, що попереду важка операція, але потім усе минає легко, і навпаки. Після операції в Ярослави виникло ускладнення – тромбоз судин нирок, що трапляється досить рідко. Ми здійснили повторне хірургічне втручання. Нині нирка нормально функціонує, уже без гемодіалізу, – сказав Морару-Бурлеску.

Ярослава Алексейченко розповіла, що відчуття після трансплантації незрівнянні.

– Це набагато краще, ніж періодично перебувати на гемодіалізі. Адже після процедури з’являлися побічні симптоми: головний біль, слабкість та нудота. Тому пересадка нирки була необхідною. До речі, тато теж чудово почувається та вже веде активний спосіб життя, – поділилася жінка.

За словами Романа Морару-Бурлеску, наразі Ярослава почувається добре й уже може їхати додому. Їй ще доведеться приїжджати до лікарні на огляди та консультації, приймати ліки й дотримуватися дієти, але тепер вона буде почуватися вільною та зможе самостійно керувати власним життям.

Нині в медичному закладі триває підготовка до трансплантації пацієнтів із Білої Церкви.

За інформацією Черкаського обласного онкологічного диспансеру