Майбутнє континенту вирішуємо ми своїм спротивом і наші друзі своєю допомогою – звернення Президента Володимира Зеленського

Мирний народе воюючої країни! Ми захищаємося від вторгнення вже 12-й день. Ми ніколи не хотіли цієї війни. Але її принесли до нас. Ми ніколи не мріяли вбивати. Але нам доводиться вибивати ворога. З нашої землі та з нашого життя.

Нам доводиться терпіти те, чого жоден інший народ Європи не бачив 80 років.
І саме на нашій землі вирішується, чи стане хтось інший у Європі жертвою такої ж агресії.
Я говорю це лідерам світу і чую, що вони погоджуються.
Майбутнє континенту вирішуємо ми. Своїм спротивом. І наші друзі – своєю допомогою.
Знову говорив з Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Допомагають. Працюємо.
Говорив з Премʼєр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном і головою італійського уряду Маріо Драгі. З Президентом Франції Еммануелем Макроном і Премʼєр-міністром Індії Моді.
Отримав дуже важливі сигнали. Які, я впевнений, тільки посилять Україну.
Наші тези у розмовах з партнерами абсолютно логічні. Вони справедливі. Чесні.
Якщо вторгнення продовжується, і Росія не відмовилася від своїх планів проти України, значить, потрібен новий санкційний пакет. Нові санкції, нові санкційні кроки проти війни й заради миру.
Бойкот російського експорту. Зокрема, відмова від нафти та нафтопродуктів із Росії.
Це можна називати ембарго. А можна – просто мораллю. Коли відмовляєшся давати гроші терористу. Бойкот імпорту в Росію. Якщо не хочуть дотримуватись цивілізованих правил, то не мають отримувати й товарів та послуг від цивілізації. Хай війна їх нагодує.
Міжнародна спільнота має діяти ще більш рішуче.
Коли хтось втрачає розум, треба втратити страх і забути про комерцію. Треба захищатися.
Треба бути моральними. І державам, і компаніям.
Треба боротися проти нелюдської сили, яка хоче зруйнувати саму людяність.
Успіх української армії. Воля українського народу. Принциповість міжнародних санкцій. Ось шлях до миру.
Вночі окупанти вдарили по Миколаєву. Прямо по житлових районах. З реактивної артилерії.
Били по Харкову. Спальні райони мирного міста.
Били по інших містах нашої держави.
Жодного воєнного сенсу. Просто терор.
Тримають у заручниках мешканців Ірпеня, Бучі, Гостомеля та багатьох інших міст і містечок, селищ, які окупанту вдалося захопити. Тимчасово. Поки не отримають покарання. А вони отримають.
Наші Збройні Сили знають, як це робити.
Ворог втомлений. Деморалізований. Вони прийшли на нашу землю шукати те, чого тут ніколи не було: боягузство, згоду на рабство.
Будь-якій нормальній людині страшно дивитися на згорілі будинки. Це зрозуміло. Зруйновані панельні багатоповерхівки. Знищені звичайні машини.
Ракети, авіабомби, «гради», міномети. Проти людей.
Відчуття – ніби це в іншій країні. Але це в нашій країні. Саме в нашій, не десь там. В нашій.
Яка завжди хотіла миру понад усе.
Скільки ще потрібно смертей і втрат, щоб убезпечити небо над Україною?
Чим мирні люди у Харкові чи Миколаєві відрізняються від Гамбурга або Відня?
Ми чекаємо рішення. Очищення неба.
Або силою, яка у вас є. Або ви дасте нам бойові літаки та засоби протиповітряної оборони, які дадуть нам потрібну силу.
Це допомога, яку світ повинен надати не просто Україні. А собі. Щоб довести: людяність переможе. Якнайшвидше.
Уряд України вже працює над тим, як відновити нашу державу після перемоги.
Як дати більше сил країні, поки ми боремось.
Створений спеціальний пакет допомоги бізнесу та працівникам.
ФОПи першої та другої груп повністю звільняються від ЄСВ.
Підприємства та ФОПи третьої групи звільняються від сплати ЄСВ за найманих працівників, які були призвані до лав Збройних Сил України та інших захисних формувань. Зокрема тероборони.
Звільнення від сплати податку на землю та орендної плати за землю державної та комунальної власності на всіх територіях, де ведуться бойові дії.
Усе це – на час воєнного стану та ще мінімум на рік після його завершення.
Відтерміновується сплата податків для всіх підприємств, які не спроможні їх заплатити.
І це – тільки перша частина великого пакету допомоги. Урядової підтримки.
Усі керівники центральної влади мають чітке завдання: розробити таку систему дій, щоб відновлення України було швидким. Та орієнтувалося тільки на людей. Перш за все – на людей.
На те, щоб ми всі повернулися до миру, до звичайної роботи. Коли повернемо нашу землю, спокій на нашу землю.
Я вдячний усім власникам і керівникам підприємств, які продовжують працювати та виконують зобов’язання перед своїми працівниками.
Платити зарплату людям – навіть якщо компанія не працює, як раніше, – це захищати Україну.
Держава всі свої зобовʼязання виконує.
Проіндексовані пенсії – вже у людей. Зарплата в бюджетній сфері виплачується так, як це й має бути.
Українці!
Нас мільйони. А це мільйони способів боротися за своє майбутнє. За нашу державу. За нашу свободу. За наш національний прапор. Жовто-блакитний. Не триколор. Ми захищаємо наш прапор, бо це – наш світогляд.
Під синьо-жовтим ми перемагали на Олімпіадах. Цей прапор ми розгортали і в космосі, і в Антарктиді.
Під нашим національним прапором наші рятувальники, пожежники, миротворці, медики, всі інші приходили на допомогу Туреччині, Греції, Ізраїлю й Грузії, Афганістану й Чорногорії, Індії, Італії, Конго та багатьом іншим країнам світу.
Чого ми ніколи не робили під цим прапором – не нападали на інші країни, не захоплювали чужі землі, не вбивали людей, мирних людей інших народів.
Ми й терор – це різні всесвіти.
Тому на нашому прапорі немає крові. Немає й ніколи не буде чорних плям. Немає й ніколи не буде жодних свастик. Український прапор – це земля. Мирна, родюча, золота й без танків. Це небо – мирне, чисте, блакитне й без ракет. Так було. І так буде.
Я вірю!
Я знаю.
Слава Україні!