Коректна комунікація з ветеранками: що варто памʼятати про жінок із досвідом війни

На початок 2024 року нашу країну захищали понад 45 тис. жінок-військовослужбовиць, 4 тис. з них — у боях нарівні з чоловіками. Ще 13 тис. українок мають статус учасниць бойових дій. Попри те, що ці жінки вміють давати відсіч ворогу, у спілкуванні з цивільними вони часто стикаються зі стереотипами, нерозумінням їхнього досвіду та ігноруванням їхніх потреб.

Про те, з якими труднощами й викликами стикаються військовослужбовиці на війні та по поверненню в цивільне життя, розповідають ветеранки Юлія Кіріллова та Катерина Приймак в одній із серій нового освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» на платформі «Дія.Освіта».

Вони, зокрема, говорять про незручну й навіть шкідливу для жіночого здоровʼя форму, про упереджене ставлення офіцерів, невідповідність потребам жінок медичних послуг,  відсутність «жіночих» напрямів у програмах реабілітації (як-от відсутність послуг гінеколога) тощо.

«Якщо ти — чоловік-військовий, тебе чекає вдома дружина, дитина. Це нікого не дивує. Але, якщо ти — жінка-військова, яка пішла, а дитина лишилася з чоловіком, суспільство може сказати, що він — “каблук”, “тряпка”, “не служить”, а мама — “кинула дитину”, “мама-зозуля”, “спить з мужиками на війні”», — із болем говорить Катерина Приймак, ветеранка, очільниця руху VETERANKA.

У цивільному житті ветеранки стикаються із труднощами в пошуку психологічної підтримки та реабілітації (наприклад, часто центри реабілітації не адаптовані до жінок, яким нема з ким залишити маленьку дитину).

До того ж після повернення на них вдома часто чекає не відпочинок, а домашня рутина, побутові та економічні проблеми, а часом — ейджизм і громадський осуд.

Щоб виявити повагу до ветеранки, не кажіть: «Нащо тобі та війна здалася, ти мала б з дітьми сидіти», «То не жіноча справа», «Жінкам там робити нічого», «Краще подумай про дітей»… Це травмує. Особливо в часи повномасштабної війни, коли жінки виконують завдання і несуть відповідальність нарівні з чоловіками.

Базові принципи реінтеграції ветеранок:

• повага до неї, її досвіду та рішень;
• толерантність та емпатія з боку оточення;
• поважне ставлення до її особистого простору, підтримка її способу адаптації до цивільного життя.

Жінки з бойовим досвідом дещо інакше переживають процеси повернення до цивільного життя — їм важче реінтегруватися. Водночас ветеранки частіше усвідомлюють важливість турботи про ментальне здоровʼя, звертаються до фахівців, тож варто підтримувати такі їхні наміри.

Ось контакти організацій, в яких готові підтримати та допомогти:

• ГО «Вільний вибір» — (063) 64 64 991, vvybir.org.ua.
• Гаряча лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду — 0 800 33 20 29.
• Ветеранська спільнота Veteran Hub — veteranhub.com.ua
• ГО «Дівчата» — divchata.org.
• БО «Жінка і війна» — womanandwar.com.
• БФ «Сильні» — sylni.org.
• ГО «Жіночий ветеранський рух» — uwvm.org.ua.

Більше рекомендацій від фахівців є в посібнику «Люди з досвідом війни. Взаємодія». Це гід із толерантної взаємодії, створений за ініціативи першої леді Олени Зеленської.

Довідково:

Освітній серіал «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» на платформі «Дія.Освіта» містить 11 епізодів із поясненнями авторитетних українських експертів. Мета серіалу — навчити коректно та з повагою комунікувати з чинними військовими, ветеранами та ветеранками. Його мета – навчити коректно та з повагою комунікувати з чинними військовими, ветеранами та ветеранками. Серіал можна дивитися на «Дія.Освіта». Серіал є продовженням однойменного розділу «Довідника безбар’єрності» — гіда з толерантної взаємодії, створеного за ініціативою першої леді Олена Зеленська.

Проєкт реалізовано Міністерство цифрової трансформації України для платформи «Дія.Освіта» за підтримки Координаційний центр КМУ/Mental Health UA, громадської організації «Безбарʼєрність» та компанії «Visa» — учасниці спільноти «Бізнес без бар’єрів».