Держава робить усе, щоб допомогти Маріуполю – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки!

Одним із головних завдань для нас сьогодні була організація гуманітарних коридорів. Суми, Тростянець, Краснопілля, Ірпінь, Буча, Гостомель, Ізюм. За цей день уже вдалося вивезти майже 40 тисяч наших людей. Дати їм нарешті безпеку у Полтаві, Києві, Черкасах, Запоріжжі, Дніпрі, Львові. Вдалося також доправити й гуманітарні вантажі: сотні тонн продовольства, медикаментів.

Ми робимо все, щоб врятувати наших людей у містах, які ворог хоче просто знищити. З урахуванням роботи гуманітарних коридорів у попередні два дні ми вже евакуювали близько ста тисяч людей.

Але…

Маріуполь та Волноваха залишаються повністю заблокованими. Хоча ми зробили все, що було потрібно для роботи гуманітарного коридору, російські війська так і не припинили вогонь.

Попри це я вирішив все одно направити колону вантажівок для Маріуполя. З їжею, водою, ліками. Я вдячний всім водіям – хоробрим людям, які були готові виконати цю місію. Надважливу місію.

Але окупанти розпочали танкову атаку саме там, де мав бути цей коридор. Коридор життя для маріупольців.

Вони зробили це свідомо. Вони знали, що зривають. Вони мають чіткий наказ тримати Маріуполь у заручниках, знущатися з нього. Постійно бомбардувати, постійно обстрілювати.

Сьогодні вони зруйнували будівлю головного управління Держслужби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. Саме поряд із цією будівлею й було те місце, де мали збиратися маріупольці на евакуацію.

Це відвертий терор. Зухвалий терор. Від досвідчених терористів. Світ повинен це знати. Повинен це визнати. Ми всі маємо справу з державою-терористом.

Але що б там не було, ми будемо намагатися! Постійно! Ми продовжимо спроби довезти в Маріуполь допомогу, якої так потребують наші люди. Українці і українки.

Окупанти роблять усе, щоб обманути наших людей у містах, що в облозі.

Вони блокують звʼязок. Не дають дізнатись інформацію. Держава робить усе, щоб допомогти нашому місту.

Усе, щоб сказати маріупольцям: ми боремось. І не полишимо цієї боротьби.

Тому якщо ви маєте можливість говорити з маріупольцями, писати їм, поширюйте, будь ласка, правду. Нагадуйте їм, що Україна всім серцем з ними. І робить усе, щоб припинилося катування міста.

Российские пропагандисты сегодня заметно оживились. И очень старались.

Наверное, для того чтобы прикрыть преступления своей армии в Украине. Преступления против Мариуполя. Против Донбасса. Против Харькова. Против десятков других городов.  Прикрыть новыми обвинениями. Новыми-старыми фейками.

Они обвиняют нас… Снова нас! Что мы якобы разрабатываем биологическое оружие. Якобы готовим химическую атаку.

Меня это очень беспокоит, потому что не единожды мы убеждались: хочешь узнать о планах России – посмотри, в чём Россия обвиняет других.

Послушайте, разгонка таких обвинений в российских СМИ сама по себе показывает, что это они на такое способны. Российские же военные, российские же спецслужбы. Показывает, что они этого хотят.

Они уже делали такие вещи в других странах. Точно так же! Сами анонсировали, сами организовывали, сами жаловались. Исами будут делать ещё.

Снова и снова. Если их не остановить.

Как Молдову они разорвали с Приднестровьем. Как Грузию разорвали с Абхазией. Как Украину разорвали с Донбассом и нашим Крымом.

А обвиняют нас! Тех, кто стал жертвой. Тех, кто вынужден защищаться. Бороться уже просто за своё право жить.

Сами приходят к нам на танках и с ракетами. Забирают чужое. Наше. Захватывают.

Даже стыдятся показать своих офицеров! Прячут своих генералов. Скрывают от своего же народа, что отправляют срочников на эту войну, лишь бы только силы вторжения сделать побольше.

А мы виноваты! Нас всё обвиняют в нападках на якобы миролюбивую Россию.

И что теперь? Что это за обвинения в подготовке химических атак? Вы решили провести «дехимизацию» Украины? Чем? Аммиаком? Фосфором? Что ещё вы нам приготовили? Куда ударите химическим оружием?

По роддому в Мариуполе? По церкви в Харькове? По детской больнице «Охматдет»? Или по лабораториям, большинство из которых остались ещё с советских времён и занимаются обычной наукой. Обычной! А не военными технологиями.

Мы – адекватные люди. Я – Президент адекватной страны, адекватного народа. И отец двух детей. И никакого химического или любого другого оружия массового поражения на моей земле никто не разрабатывает. И весь мир это знает. Вы это знаете. И если вы сделаете что-то подобное против нас, вы получите жесточайший санкционный ответ.

Українці! Наші захисники й захисниці!

Я підписав декілька важливих указів.

Про присвоєння звання Героя України тринадцяти нашим захисникам:

Підполковник Літун Андрій Миколайович. Посмертно. Загинув, прикриваючи наших військових і героїчно стримуючи наступ ворога.

Капітан Корпан Олександр Богданович. Посмертно. Врятував наших бійців та цивільні житлові будинки, коли відвів від них літак, що падав.

Молодший лейтенант Блоха Юрій Ігорович. Посмертно. У боях в Миколаївській області героїчно захищав побратимів, рятуючи їхнє життя.

Старший сержант Івашко Андрій Олександрович. Посмертно. Під час ракетного обстрілу ціною власного життя особисто давав інформацію щодо дій ворога.

Молодший сержант Волков Євгеній Володимирович. Посмертно. За мужність і героїзм під час евакуації поранених у Донецькій області, за порятунок наших військових.

Генерал-майор Ніколюк Віктор Дмитрович. Уміло керував обороною на північно-східному напрямку, завдяки чому вдалося не допустити захоплення Чернігова.

Полковник Хода Леонід Олексійович. За період війни під його командуванням було знищено понад 50 машин противника.

Підполковник Пономаренко Вʼячеслав Анатолійович. Завдяки його діям було знищено значну кількість техніки та військових ворога у місті Гостомелі.

Підполковник Яковенко Олександр Олексійович. Вивів свої підрозділи з-під артилерійського вогню ворога, завдяки чому зберіг особовий склад і продовжив успішно обороняти Донецьку область.

Майор Бова Євгеній Петрович. За героїчну оборону Маріуполя та утримання позицій у постійних атаках ворога.

Капітан Боєчко Василь Васильович. За надзвичайно успішну ліквідацію техніки та живої сили ворога.

Сержант Мороз Олег Романович. Завдяки його героїчним діям вдалося зупинити наступ ворога в Луганській області.

Матрос Самофалов Валерій Михайлович. В одному бою вперше в історії цієї війни збив одразу три гвинтокрили ворога.

Також я підписав указ про нагородження орденами за особисту мужність 39 нацгвардійців, 31 поліцейського (дев’ятьох посмертно), 14 прикордонників (чотирьох посмертно), 23 працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Сьогодні ж звання бригадного генерала присвоєно:

Нечаєву Олегу Олександровичу. За успішну оборону Київської області.

Ліщинському Владиславу Вацлавовичу. За надзвичайно успішні дії проти ворога у Херсонській області.

Гуцолу Володимиру Володимировичу. За успішне знищення повітряного десанту ворога у Василькові.

Демʼянчику Григорію Петровичу. За успішну організацію підготовки особового складу для наших військових підрозділів.

І наостанок.

Сьогодні й завтра у Європі тривають дискусії щодо майбутнього України в ЄС.

Я вважаю, що наш народ, наша держава, наша армія вже зробили все, щоб нас хотіли там бачити. Серед рівних. Щоб нас туди запросили.

Це – фінальний іспит для Європи.

Серед лідерів держав є ті, хто нас підтримує. А є й ті, хто підтримує тільки себе.

Але ми бачимо, як до нас ставляться народи всіх країн Європи. І це головне.

Бо я точно знаю: якби саме люди вирішували щодо нашого членства в ЄС, вони б точно обрали народ України.

Сьогодні, коли я бачу підтримку народів кожної країни на площах столиць Європи, я знаю: український народ уже в Євросоюзі.

Ну а політики… Я впевнений, що вони підлаштуються. Бажано швидше.

Слава народам Європи!

Слава Україні!

Слава нашим військовим!

Дякую!