Безбар’єрне спілкування: як комунікувати з людьми, які мають порушення зору

Взаємодія з людиною, яка має порушення зору, не вимагає спеціальної підготовки чи особливих знань. Вона вимагає того самого, що й будь-яке людське спілкування: уваги, поваги й готовності бачити перш за все особистість, а не особливості фізичного стану. Більшість непорозумінь виникає не зі злих намірів, а через брак інформації. У Мінветеранів роз’яснюють як зробити спілкування комфортним і коректним.

Мова як основний інструмент взаєморозуміння

• Під час зустрічі назвіть себе та людей поруч, якщо це доречно, а також коротко опишіть місце, де перебуваєте.
• При спілкуванні з групою незрячих людей, щоразу називайте ім’я того, до кого саме говорите.
• Завжди звертайтеся безпосередньо до людини, а не до її супровідника.
• Якщо читаєте текст для людини з порушенням зору, спочатку поясніть, що саме будете читати, і не пропускайте інформацію без прохання про це.
• Якщо ви хочете зачитати щось незрячій людині – не змінюйте манеру свого мовлення, говоріть своїм звичайним голосом і не замінюйте читання переказом.
• Уточніть, як зручніше комунікувати, адже хтось віддає перевагу телефонним розмовам, інші – голосовим чи текстовим повідомленням, які зчитує програма екранного доступу.
• Не запитуйте про причину порушення зору в незрячої людини, якщо ви не досить добре з нею знайомі – їй може бути некомфортно про це говорити.
• Якщо ви їсте разом у закладі – скажіть, яку страву приносять, де вона стоїть і що є в тарілці. Не кладіть нічого на тарілку без попередження.
• Надсилаючи голосове повідомлення зробіть коротку паузу після початку запису, тому що під час його відтворення завершується озвучення даних з екрана, через що перші слова вашого послання людина може не почути.
• Інформацію про те, що відбувається довкола, незрячі люди сприймають за допомогою слуху, проте якщо відбувається щось важливе, але незрозуміле на слух, – опишіть це.

Що говорити – і чого треба уникати?

“помацайте” – “подивіться”;
“я відведу Вас” – “я можу сходити з Вами, якщо ви не проти”;
“там” – “праворуч від вас на відстані метра”;
“ось тут” – “перед вами біля краю столу”, “перед вами на рівні колін”;
“сюди” – “до дверей за пів метра праворуч”;
“візьміть це” – “можете взяти чашку, вона на столі перед вами, ручка повернута ліворуч”;
“перед вами” – “перед вами приблизно на один крок”;
“тримайте” –  “я тримаю папку, зараз передам вам до рук”;
“там попереду” – “за два кроки перед вами дверний отвір”;
“поверніть сюди” – “поверніть праворуч/ліворуч”;
“ось цей стілець” – “стілець стоїть перед вами ліворуч, на відстані пів метра”;
“пройдіть сюди” – “пройдіть три кроки вперед до столу”;
“обережно” – “сходи починаються через крок”, “перед вами поруччя на рівні руки”;
“тут високий поріг” – “перед вами поріг, приблизно 10 сантиметрів заввишки”;
“там вільно” – “праворуч від вас вільний прохід шириною приблизно метр”.

Незрячі люди орієнтуються в просторі за допомогою тростини або інших допоміжних засобів, тому не торкайтеся їх і не переміщуйте без дозволу. А собака-поводир – це частина навігації та безпеки людини, а не просто домашній улюбленець. Не варто без дозволу гладити його, відволікати, гратися й давати команди.

Тактильна комунікація і супровід

• Якщо маєте бажання потиснути руку – попередьте про це.
• Запропонуйте допомогу в супроводі, щоб людина могла зорієнтуватися, але не наполягайте на цьому.
• Запитайте “Чи зручно вам, якщо я стану зліва/справа?” або “У якому темпі вам зручніше рухатися?”.
• Слідкуйте, щоб двері, вікна чи дверцята меблів були зачинені й не завдали шкоди людині під час пересування. Також звертайте увагу на предмети, що можуть розбитися.
• Попереджайте про перешкоди – сходинки, пороги, бордюри, низькі гілки, зміну поверхні під ногами.
• За столом запропонуйте незрячій людині безпечне місце, де немає гарячих напоїв чи крихких предметів.
• Не намагайтеся силоміць посадити людину, підштовхуючи до стільця. Опишіть, де стоїть стілець, і покладіть її руку на його спинку.
• При спуску або підйомі на сходах незряча людина має взяти вас під руку, а ви маєте покласти іншу її руку на поручні. Далі, виконавши цей алгоритм, підіймайтеся або спускайтеся сходами.

Порушення зору можуть проявлятися по-різному: від слабкозорості до повної незрячості. Проте це не заважає людям навчатися, працювати, відпочивати та втілювати свої плани. Головне завдання оточення – навчитися поважати цей простір і будувати спілкування на принципах гідності та рівності.

За інформацією Міністерства ветеранів України