Шевченко і цензура: що не подобалося в словах поета імперській Росії і радянським ідеологам?

І саме зараз його антимосковська тема, яку так намагалися витерти з його творчості і царська, і радянська цензура, набуває особливого значення.

Чи не через це від самого початку тоталітарна влада намагалася, спочатку в Російській імперії, приборкати Шевченка, а потім, в радянські часи – «приручити» його, зробити «своїм». Обидва режими для цього використовували цензуру. Але, якщо в першому випадку із поезій зникали окремі рядки, замінені на мовчазні крапки, то в іншому – зникали цілі видання, до появи яких виявлялися причетні «вороги народу», а разом із ними – і самі люди.

Що ж найбільше не сподобалося царським цензорам у його віршах? Передусім, із поезій вилучалася будь-яка критика Російської імперії (у Шевченка це, практично незмінно – Московщина), «богохульні» та антицерковні рядки та будь-який натяк на окремішню українську ідентичність чи підневільне становище українців. «Шевченко не пробуждал высоких чувств к великому государству Российскому, ибо проповедовал украинофильство и не мог говорить о воссоединении Малороссии с Россией без ненависти», — писав про Шевченка один із російських цензорів.

Найцікавіше, що радянська цензура, попри те, що вона всіляко протиставляла СРСР Російській імперії, насправді звертала увагу на ті ж самі речі і намагалася їх затерти, завуалювати, а, якщо не вдавалося – змінити трактування на протилежне. Якщо фактів не вистачало – їх вигадували. Так, практично в усіх радянських виданнях у передмовах всіляко підкреслювався зв’язок Шевченка з «передовими російськими демократами» М. О. Добролюбовим, М. Г. Чернишевським, В. Г. Бєлінським, при тому, що сам Бєлінський відгукувався про Шевченка так: «Здравый смысл в Шевченке должен видеть осла, дурака и пошлеца, а сверх того, горького пьяницу, любителя горелки по патриотизму хохлацкому». Також Шевченка позиціонували як радикального атеїста і всіляко намагалися приписати йому схвалення постаті Богдана Хмельницького та його ролі в «історичному возз’єднанні братніх російського й українського народів».