Жителька Черкаського району відзначила столітній ювілей

nЖителька села Шелепухи Марія Харитонівна Бабохіна днями відсвяткувала сотий день народження. Привітали з ювілеєм іменинницю очільник району Анатолій Яріш та народний депутат України Владислав Голуб.

За своє тривале життя Марія Харитонівна стала свідком багатьох історичних подій – колективізація, голодомор, війна, післявоєнні лихоліття. Та складні життєві події не зламали її, а лише навчили по-справжньому цінувати кожен прожитий день.

У 1933 році вся сім’я Марії Бабохіної − батько, мати та троє старших у родині дітей – загинули від голоду.

− Батько поїхав до Білорусії аби виміняти сімейні цінності на їжу, але назад додому не повернувся, − розповідає дочка ювілярки Зоя Постольна. – Мамина мати та ще троє дітей померли від голоду і моїй мамі довелося більше двох тижнів жити в одному будинку поряд з трупами своїх близьких. Від голодної смерті її врятували рідні тітки, котрі привезли з Білорусії хліб. Відтоді мати жила і виховувалася разом із тітками.

Тяжким видались роки Другої світової війни. Марія Харитонівна пригадує, як доводилося ховатися від солдат вермахту по лісах та болотах аби не втрапити до гостарбайтерського полону.

Після війни жінка працювала на різних робітничих посадах, деякий час навіть керувала трактором. У колгоспі Марія Харитонівна познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Федором Бабохіним. Він був родом із Росії, але у 1947 році, разом з приятелем, переїхав до України й оселився у Шелепухах. Саме у цьому селі подружжя й прожило усе подальше життя.

Зараз, уже сьомий рік поспіль, жінка прикута до інвалідного візка. Нею опікується її єдина донька Зоя Федорівна.

− У молоді роки мама захоплювалася вишивкою. Це захоплення вона пронесла крізь усе своє життя, − розповідає донька. – Сьогодні руки її вже не слухаються, але розум та пам’ять, як й раніше, залишаються ясними.

За інформацією Черкаської РДА

Автор статті