Про деінституціалізацію в запитаннях та відповідях

kakie-vyplaty-i-lgoty-polozheny-priemnoj-semeРеформа під назвою «деінституціалізація» (ДІ) розпочалась влітку 2017 року в Україні. Йдеться про зміни системи дитячих інтернатів, у яких нині перебуває 106 тисяч дітей.

Нагадаємо, процес ДІ розпочався із затвердженням 9 серпня 2017 року урядом Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки і Плану реалізації її першого етапу. Відповідно до Національної стратегії, вже у 2026 році дітей в інституціях має бути менше 0,5% від загальної кількості (зараз – 1,5%). А ті діти, хто за різних причин все ж залишаться в інституціях, а не в сім’ях – житимуть у невеликих установах в умовах, максимально наближених до сімейних (до 10 осіб в одному закладі).

Спростування міфів про деінституціалізацію – в запитаннях та відповідях:

“Тепер усі інституції закриють, а діти опиняться на вулиці, або ж з батьками-алкоголіками”

– Ніхто зараз інституції не закриває. Інакше діти справді ризикують опинитися на вулиці. Після ретельного аналізу ситуації в регіоні, затвердження регіональних планів буде сформовано своєрідний графік, відповідно до якого група експертів розробить план трансформації кожного закладу. У цьому плані буде відображено оцінку потреб кожної дитини та її сім’ї, з’ясовано причини потрапляння дитини до інституції та виявлено, що потрібно зробити, аби дитина росла з рідними, в іншій сім’ї, або ж в умовах, максимально наближених до сімейних.

Після цієї оцінки стане зрозуміло, які послуги потрібно ще створити і розвинути в громаді, щоб діти не потрапляли в інституції. І кожна громада має розробити і виконувати свій власний ДІ-план.

Тобто: упродовж найближчих років ніхто інституції не закриває.

Щодо батьків-алкоголіків. З такою сім’єю одразу почнуть працювати соціальні працівники. Якщо після усіх їхніх зусиль залишається загроза життю та здоров’ю дитини в її рідній сім’ї – таку дитину влаштують в іншу сім’ю. Важливо, аби через таких батьків дитина не провела все своє дитинство в інституції.

“Цих послуг зараз не існує, навіть їх стандартів немає. Звідки вони візьмуться?”

– Насправді в містах і селах є хороші практики, про які ми будемо розповідати. Це не лише послуги, створені громадськими організаціями, але й державні та комунальні.

Крім того, наразі готується до другого читання закон “Про соціальні послуги”. Вже затверджені понад 10 стандартів соціальних послуг. Так само готується закон, яким буде внесено зміни до чинного законодавства щодо ДІ, положення про реабілітаційний центр паліативної допомоги, раннє втручання, та ще багато інших нормативних актів, у тому числі вже діє положення про Інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ).

“Про які саме послуги йдеться?”

– Їх багато. Ось лише кілька з них.

  1. Для профілактики вилучення дитини з сім’ї:

Найперше – це фахівець із соціальної роботи у громаді: людина, до якої можна звернутися з будь-якого питання у випадку, якщо самому не видно виходу з ситуації.

Є ще такий міжнародний досвід: гарячі сніданки та обіди в школі.

А ще групи продовженого дня у школі.

Різні спортивні секції, гуртки, дитячі музичні школи.

  1. Якщо в дитини інвалідність, то перелік послуг з попередження може бути таким:

2.1. Раннє втручання.

З сім’єю працює команда з різних фахівців: психолог, реабілітолог, педіатр, соціальний працівник, логопед. Завдання команди спільно з батьками – навчити та привчити дитину використовувати власні можливості для розвитку.

Однією з головних цілей раннього втручання – пояснити батькам особливості дорослішання їхньої дитини, щоб батьки її “не соромилися”.

2.2. Інклюзія.

Інклюзія – це забезпечення рівних можливості людям із відмінностями, збільшення їхньої участі в соціальних процесах.

Інклюзивність освіти – це забезпечення доступності її для людей із особливими потребами. Навчання в інклюзивному класі передбачає прийняття інакшості і толерантне ставлення до відмінностей.

2.3. Денний догляд.

Суть цієї послуги у тому, що дитину впродовж дня доглядають фахівці, працюють із її реабілітацією, соціалізацією і, можливо, навчанням. Годують і забезпечують спілкуванням.

2.4. “Батьківський перепочинок”.

Йдеться про те, щоб батькам дітей з особливими потребами дати можливість перепочити від догляду за дитиною. На час цього перепочинку про їхню дитину дбає команда фахівців.

  1. Якщо виникає кризова ситуація і є загроза вилучення дитини з сім’ї:

Сім’я патронатних вихователів. Також  тимчасова форма влаштування дитини (до 3 місяців, найбільше – до 6 місяців).

  1. Якщо дитину неможливо повернути до рідної сім’ї чи віддати під опіку/піклування:

Для дітей, які посиротіли чи залишились без батьківського піклування, створюються прийомні сім’ї або дитячі будинки сімейного типу. Це коли люди погоджуються за окрему плату взяти до себе на виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Їх доглядають і виховують поряд зі своїми рідними дітьми.

Малий груповий будинок – невеликий заклад для 10 дітей, які не всиновлені і не повернені в рідні сім’ї, не всиновлені і не влаштовані у сімейні форми виховання.

“Це вже не перша стратегія. Побалакають і забудуть”

– Ні, так не буде. План реалізації стратегії чітко визначає задачі для кожного міністерства, і вони вже виконуються.

Аби реформа розпочалась і не потонула серед трьох міністерств, при Уповноваженому президента України з прав дитини за підтримки канадського проекту EDGE створений Національний офіс з деінституціалізації. Він допомагає міністерствам з підготовкою законодавства, методичних рекомендацій, консультаціями. Британська фундація Lumos, заснована письменницею Джоан Роулінг, допомагає Житомирській області з пілотним проектом.

“Діти з інтернатних закладів не можуть нормально навчатися з іншими дітьми. Їхній рівень знань низький, вони будуть битися і створювати постійні конфлікти в школі”.

– Хороший вчитель справляється з дітьми з різним рівнем знань і підтягує всіх. Водночас з розвитком інклюзивного навчання, впровадженням запланованих МОН антибулінгових програм та появи Інклюзивно-ресурсних центрів, кваліфікація вчителів суттєво підвищиться.

“Є діти, які не можуть самостійно їсти і рухатися, вони потребують спеціального догляду і не можуть навчатися у звичайній школі. Їх не всиновлять, їм потрібен цілодобовий нагляд спеціалістів, який є в спеціальних інтернатних закладах”

– Це правда. Але діти з важкими обмеженнями теж мають право жити в максимально наближених до сімейних умовах. Для таких дітей існуватимуть малі групові будинки (МГБ), де будуть виховуватися до 10 вихованців та отримувати необхідний догляд.

“Навіщо закривати спеціалізовані інтернати для обдарованих дітей? Як інакше вони стануть чудовими фахівцями-балеринами-спортсменами, як не у відповідному інтернатному закладі?”

– Таланти дитини не мають стати її покаранням і причиною вилучення з сім’ї.

Закордоном (і в Україні є такі непоодинокі випадки) родини вирішують цю проблему так: вони переїжджають за дитиною. Тобто в цій особливій школі дитина може навчатися увесь день і посилено тренуватися, але на вечір вона повертається додому.

“Знову вирішили зекономити на дітях: на інтернати виділяється багато коштів, от тепер їх хочуть оптимізувати”

– Насправді ДІ потребує додаткових коштів. Тому що всі ці послуги спершу треба створити.

Якісні послуги не є дешевими. Тобто витрати на утримання та опіку дітей, які зараз в інтернатних закладах, зростуть.

Однак від ДІ виграють у першу чергу діти – вони будуть в сім’ях та отримуватимуть якісні послуги.

“Чому знову взялись за сиріт в інтернатах?”

– В інтернатах – не сироти. Діти страждають лише через те, що рідні батьки, місцева влада не хочуть про них дбати. Суть ДІ – допомогти розвинути такі послуги, аби дитина могла повернутися до батьків.

“А що буде з усіма співробітниками інтернатних закладів? Серед них є хороші спеціалісти”

– Хороші спеціалісти будуть працевлаштовані: у соціальній та освітній сферах з’являться нові місця для колишніх працівників інтернатних закладів.

Крім того, громада зможе продавати свої соціальні послуги іншим, сусіднім громадам.

Розвиток послуг, які мають прийти на заміну інституцій, дуже потребує хороших спеціалістів. Головною відмінністю в їх роботі має бути надання сімейно-орієнтованих послуг.

За інформацією Національного офісу з деінституціалізації при Уповноваженому Президента України з прав дитини

Автор статті