Культура

Культура є однією з пріоритетних сфер у соціальному та духовному розвитку держави. Саме через діяльність установ та закладів галузі реалізується державна політика щодо становлення громадянського суспільства, утвердження демократії, національної ідеї, збагачення інтелектуального і духовного потенціалу людей, збереження і примноження культурного надбання.
В області діє широка мережа установ культури і мистецтва: обласна філармонія, обласний музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, обласний театр ляльок, Канівське училище культури і мистецтв, Уманське музичне училище ім. П. Д. Демуцького, Черкаське музичне училище ім. С. С. Гулака-Артемовського, понад сім сотен клубних закладів, бібліотек, історико-культурні заповідники.

Функціонують заклади кінопоказу.

Черкаська обласна філармонія – один із найважливіших культурних осередків не лише Черкаської області, а й центрального регіону України. Зберігаючи кращі традиції академічного та народного національного мистецтва, філармонія реалізує ідеї високої просвітницької місії – естетичного виховання та зміцнення внутрішньої культури черкасців. Однією із найважливіших засад діяльності філармонії є плекання і розвиток кращих надбань академічного музичного виконавства. Сьогодні, продовжуючи кращі культурно-просвітницькі традиції своїх попередників, у Черкаській обласній філармонії радість мистецтва відвідувачам дарують:

    • лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Черкаський академічний заслужений український народний хор (художній керівник та головний диригент Василь Клименко);
    • академічний симфонічний оркестр (створений 1992 року, художній керівник та головний диригент – заслужений діяч мистецтв України Олександр Дяченко);
    • ансамбль української народної та сучасної пісні «Росава» (заснований 1983 року, керівник Сергій Осауленко);
    • народна артистка України лауреат міжнародних конкурсів Людмила Ларікова (сопрано);
    • лауреат міжнародних конкурсів Олена Лютаревич-Марченко (сопрано);

вокальне тріо “Аріана”.

 

Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка — обласний музично-драматичний театр у місті Черкаси, головна театральна сцена Черкаської області.

Історія постійно діючого драматичного театру розпочинається навесні 1932 року. 1939 року на честь 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка театру присвоєно ім’я Великого Кобзаря.

За свою історію колектив театру здійснив понад 450 постановок: близько 80 — за п’єсами української класичної драматургії; понад 50 — класичної зарубіжної; понад 300 — сучасної національної, країн СНД та зарубіжної драматургії.

Чільне місце в репертуарі театру посідають вистави за творами і мотивами творчості та біографії Тараса Шевченка.

Мистецтво Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка широко відоме за межами Черкащини та України.

 

Черкаський академічний обласний театр ляльок було створено в листопаді 1965 року. Організаторами і першими керівниками були Алла Григорівна  та Володимир Петрович Мальцеви. Нині театр очолює заслужений працівник культури України Любов Величко.

Театр розташований у зручному затишному будинку в центрі міста, який являється однією з пам’яток архітектури XIX ст. і є улюбленим місцем проведення дозвілля наймолодших жителів нашого міста. Невелика затишна глядацька зала театру обладнана необхідною звуковою та світловою апаратурою для створення сучасних вистав і показу їх глядачам.

Репертуар театру складається як із дбайливо збережених вистав минулих років, так і з нових вистав за творами відомих українських та зарубіжних авторів.  Високий рівень вистав дозволяє театру гідно представляти Черкащину на  Міжнародних фестивалях театрів ляльок.

Від 2007 року театр дає вечірні вистави, зокрема: «Обережно, Шапочка Червона!» за піснями Олександра Вертинського, «Каліф-Лелека» В. Маслова за Вільгельмом Гауфом, «Русалонька» Л. Разумовської за казкою Х.-К. Андерсена, «ОткрЫто» Славоміра Мрожека.

 

Черкаське музичне училище ім. С. С. Гулака-Артемовського – одне з кращих мистецьких навчальних закладів Шевченкового краю. В його стінах формується музична еліта, удосконалюють свій талант ті, кому самим Богом дано відчуття гармонії, звуків, слова.

Училище пишається своїми талановитими випускниками, серед яких Юрій Власенко – професор Московської консерваторії ім. П. І. Чайковського, В. Замула – володар Кубка Світу серед акордеоністів, Л. Зайнчківська – Народна артистка України, О. Стадник – заслужені артисти України, О. Бондаренко та С. Бондаренко – відомі талановиті хорові диригенти, а також більше 300 лауреатів міжнародних, всеукраїнських, міжрегіональних конкурсів виконавців успішно працюють не тільки в Україні, а й вкладають свій талант і набуті знання до національних скарбниць культур Росії, Латвії, Естонії, Польщі, Чехії, Швеції, Бельгії, Аргентини, Сербії, Австралії, Ізраїлю, США, Німеччини.
За ініціативою викладачів щорічно на базі училища проводяться обласні конкурси вокалістів «Пісенні вітрила», «Бабусині пісні», «Моя Україна». Сотні юних талантів з області змагаються в майстерності співу, набувають професійного досвіду.

У 1986 році Черкаському музичному училищу присвоєно ім’я видатного українського співака і композитора, автора першої національної опери “Запорожець за Дунаєм”, нашого земляка С.С.Гулака-Артемовського.
Добру славу музичному училищу творять талановиті, самовіддані, чуйні викладачі, серед яких Народна артистка України, кавалер ордена княгині Ольги Валентина Саввопуло, Заслужений діяч мистецтв України Олександр Дяченко, Євген Кравченков, Валентин Хороший, лауреати Міжнародних конкурсів Володимир Бреславський і Микола Євпак та багато інших знаних в Україні та за її межами, самовіддано працюють сьогодні, продовжуючи славні традиції навчального закладу.

 

У мальовничому районі старовинного міста Умань, неподалік від славнозвісного дендрологічного парку “Софіївка”, знаходиться Уманський обласний музичний коледж ім. П.Д.Демуцького.

Воно є одним із чисельних мистецьких навчальних закладів України, покликаних поширювати естетичні знання серед мешканців міста і району, навчати юні таланти мистецтву музики, прививати справжній художній смак на зразках творів української та світової класики.

Сьогодні Уманський обласний музичний коледж ім. Порфирія Демуцького – вищий навчальний заклад І рівня акредитації, в якому здійснюється підготовка молодших спеціалістів із спеціальності „Музичне мистецтво”.

Свідченням того, що училище дає своїм студентам ґрунтовну фахову підготовку, є щорічні перемоги його випускників і студентів на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конкурсах, на яких вихованці закладу демонструють високу виконавську майстерність, примножуючи славу рідної альма-матер.

З року в рік училище з честю виконує своє призначення. І сьогодні залишається визнання його подвійної функції, по-перше, як навчального та науково-методичного осередку, головними завданнями якого є навчання і виховання молодих талановитих музикантів і, по-друге, це його музично-громадська діяльність в якості значного вогнища культури Уманщини.

З 2006 року Черкаською обласною державною адміністрацією та Черкаською обласною радою виплачуються обласні персональні стипендії за досягнення в галузі культури і мистецтва.

З метою підтримки митців краю, розвитку їх творчого потенціалу щорічно здійснюється присудження обласних премій імені Василя Симоненка, Данила Нарбута, Порфирія Демуцького, Михайла Максимовича, виплачуються щомісячні стипендії народним артистам України, що проживають в області.

На Черкащині функціонує 61 музейний заклад із них 3 національні.

Черкаський обласний краєзнавчий музей. обласний краєзнавчий музей у місті Черкасах, найбільше зібрання матеріалів і документів з історії, етнографії й культури Черкащини, її уродженців і персоналій.

Заклад є одним із найбільших з-поміж подібних у державі. Щороку музей відвідує до 150 тисяч осіб; значна їх частина — діти та молодь. Черкаський краєзнавчий музей постійно відкриває десятки нових виставок, що дає змогу ширше знайомити відвідувачів із музейними фондовими колекціями й популяризувати їх. Завдяки розробленій та впровадженій в життя системі музейної роботи з молодим поколінням популярність музею зростає.

Художній музей був створений у 1991 році, і є одним з наймолодших у порівнянні з іншими обласними центрами держави. Спочатку заклад діяв як відділ Черкаського обласного краєзнавчого музею, згодом — як філіал.

Черкаський художній музей відомий як місце постійного проведення різноманітних культурних акцій і заходів — від виставок місцевих молодих художників до благочинних акцій.

Художній музей у Черкасах від перших днів свого існування став осередком відродження української національної культури. Постійно проводяться зустрічі з художниками, письменницькі поетичні вечори, виступи капели бандуристів, камерних оркестрів, ансамблю духовної музики «Канон», артистів Черкаської обласної філармонії та Черкаського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, хору музичного училища та фольклорних ансамблів.

Черкаський художній музей є також методичним центром з питань образотворчого мистецтва з організації виставкової, експозиційної і фондової роботи музеїв обласного підпорядкування.

 

Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка — музей у Черкасах присвячений збірці «Кобзар» Тараса Шевченка. Знаходиться в будинку братів Цибульських і містить чимало раритетних видань цієї книги. Його часто називають єдиним у світі музеєм однієї книги.

У музеї показано історію видання доробку поета, джерела його творчості, найцікавіші видання, простежено еволюцію ілюстрування шевченківських творів, а також «Кобзарі» у перекладах мовами народів світу.

У музеї зібрання видань експонується в супроводі документів і матеріалів у контексті подій про те чи інше видання. Крім того, заклад добротно оформлений деревом, що гармонійно сполучається із експозицією, лише додаючи атмосфері камерності та затишності.

Черкаси – музей Симоненко

Визначне місце Черкас – музей Василя Симоненка. Музей знаходиться в редакції газети «Черкаський Край». Ідея створення літературно-меморіального музею Василя Симоненка в редакції газети «Черкаський Край», де з 1957 по 1960 рр. працював поет, виношувалась друзями і колегами поета давно. І лише 24 лютого 1997 р. обласною держадміністрацією було прийняте рішення «Про створення музею В. Симоненка» в самій редакції газети «Черкаський Край».

Завдяки зусиллям небайдужих до творчості поета людей та його колег і друзів, зокрема П. М. Жука, М. С. Сніжка, І. Ф. Осадчого, Г. В. Суховершка та багатьох інших, 8 січня 1998 р., на день народження поета, музей відчинив двері для відвідувачів.

В музеї знаходяться особисті речі та предмети, якими користувався поет-журналіст В. Симоненко. Тут же розміщені фотографії із зображенням В. Симоненка в дитинстві та юнацькі роки, робочі моменти.

За допомогою друзів та колег в музеї зібрані всі пожиттеві видання: «Тиша і грім», дитяча казка «Цар Плаксій та Лоскотун» і посмертні. Сьогодні в фондах музею їх налічується 24 примірники. З далекого зарубіжжя, Т. В. Симиренко-Торп, яка мешкає в Канаді, надіслала видання поезій «Лебеді материнства». Прикрашає музей скульптура «Василь Симоненко» подарована скульптором І. С. Зарічним. Сьогодні в музеї налічується понад 200 експонатів. Тут можна ознайомитись з життям поета від дитинства і до останнього дня.

Комунальний заклад “Обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка” Черкаської обласної ради Перша публічна бібліотека у м. Черкаси відкрита 11 липня 1899 року з ініціативи невеликого гуртка місцевої інтелігенції. Думка створити в Черкасах громадську бібліотеку виникла ще в 1896 році. Тоді ж був підготовлений і її статут.

Послугами бібліотеки користується щорічно понад 37 тис. користувачів і 300 абонентів МБА, яким видається близько 1190 тис. документів, понад 7 тис. довідок та консультацій.

Становленню та розвитку бібліотеки сприяли її фундатори: директор Кузьменко Є П., заслужений працівник культури, Скринська М.Є., Булигін М.Т., Светашова Н.А. та Мамренко І.Т., Дідковська Г.І., Круглякова Г.С., Шевченко М.М.

 

Черкаська обласна бібліотека для дітей є головною у системі дитячих бібліотек області, працює на дитячий контингент.

Бібліотека була утворена на базі Черкаської міської дитячої бібліотеки, яка працювала з 4 березня 1944 року.

Черкаська обласна бібліотека для дітей – спеціалізована бібліотека, науково-дослідний, інформаційний, консультативний центр з питань культурного розвитку дітей, що спеціалізується на формуванні свого універсального за змістом фонду творами для дітей на паперових та електронних носіях, є центром рекомендаційної краєзнавчої бібліографії для дітей, аналітико-консалтингової та організаційно-методичної допомоги бібліотекам області, координації і кооперування їхньої діяльності з обслуговування дітей.

Заклад надає послуги з обслуговування всіма наявними видами документів читачам-дошкільникам, учням 1-9-х класів та організаторам дитячого читання (батькам, учителям, бібліотекарям тощо). У читальних залах послугами бібліотеки, зокрема довідковою літературою та періодичними виданнями, мають можливість користуватися також старшокласники, студенти та дорослі.

Черкаська обласна бібліотека для юнацтва імені Василя Симоненка – спеціалізована бібліотека, провідний регіональний центр з питань організації бібліотечно-бібліографічного обслуговування юнацтва в Черкаській області.

Заснована 1976  р. на базі Черкаської міської юнацької бібліотеки ім. Миколи Островського.

Пріоритетні напрями діяльності Черкаської ОБЮ у 21 ст. – популяризація книги і читання в молодіжному середовищі; інформаційна підтримка освіти і навчання юнаків і дівчат; сприяння національно-патріотичному вихованню, соціалізації молоді, розвитку її творчих здібностей, підвищенню рівня поінформованості про основні аспекти євроінтеграції України; орієнтація учнівської молоді у виборі професій; виховання толерантності, правової, екологічної, інформаційної культури; організація корисного і змістовного дозвілля молодих людей.

Клубні заклади

В області функціонує понад сім сотен клубних заклади, діяльність яких спрямована на реалізацію державної політики у сфері культури, збереження, відродження та розвиток народних традицій, звичаїв.
В області функціонують багато аматорських формувань,  у яких було задіяно більше десятка тисяч учасників. Про їх високу майстерність свідчить участь у міжнародних, всеукраїнських фестивалях і конкурсах.

Заклади кінопоказу

Кінообслуговування населення області здійснюють міські та районні кінотеатри. Згідно звітів про діяльність установ за 2019 рік дані кіноустанови відвідало понад п’ять тисяч глядачів.

 

Історичні та культурні об’єкти

На Черкащині багато історичних та культурних об’єктів, які відображають різні етапи розвитку історії і культури краю, життя і діяльність відомих людей, мають мистецьку і наукову цінність.

 Шевченківський національний заповідник

Генеральний директор – Піняк Мар’ян Володимирович.
Заповідник обіймає площу у 42 га та об’єднує в єдиний комплекс із Тарасовою (Чернечою) горою мальовничу Пилипенкову гору (пам’ятка зарубинецької культури – Ш ст. до н.е.), Меланчин потік, урочище Нижні грушки, ландшафтний парк на березі Дніпра та об’єкти сучасної туристичної інфраструктури.
Музейна колекція заповідника розміщена у центральному будинку – пам’ятці архітектури першої половини ХХ ст. (загальна площа 1932 кв.м.) і нараховує понад 20 тисяч унікальних пам’яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його книг, високохудожні твори українських і зарубіжних митців, шедеври народної художньої творчості, цінні архівні документи, фото і кіноматеріали, аудіо та відеозаписи виступів знаменитих бандуристів і кобзарів.

Завдяки широким міжнародним зв’язкам і співпраці з представниками української діаспори в США, Канаді, Західній Європі музейна збірка поповнилася сотнями цінних мистецьких творів і видань, книг, зокрема – архівом та художніми роботами родини Кричевських.
Щороку музеї Шевченківського національного заповідника відвідують понад сто тисяч туристів з України і десятків зарубіжних країн, які на Тарасовій Горі відкривають для себе чарівний дивосвіт української культури одним із визначних творців якої був і залишається поетичний і художній геній Тараса Шевченка.

“Тарасова світлиця” (Хата І.О. Ядловського) в музейному ансамблі Шевченківського Національного заповідника

“Тарасова світлиця” – перший народний музей Великого Кобзаря, збудований у 80-ті роки ХІХ ст., неподалік його могили. Це хата, у якій з 1883 по 1933 рр. жив сторож і доглядач могили Т.Шевченка на Чернечій горі у м. Каневі Іван Олексійович Ядловський. За переказами, ще хлопчиком І.Ядловський зустрічався з Шевченком на Чернечій горі. Був на похороні поета в Каневі. Жив у спеціально збудованій хаті біля могили Кобзаря. У другій половині хати була так звана “Тарасова світлиця” з музейними експонатами про життя і творчість Шевченка. У ході реставраційних робіт у 1991 році “Тарасову світлицю” було відтворено.

Національний заповідник „Батьківщина Тараса Шевченка“

Моринці, Кирилівка (Шевченкове), Будище і Вільшана. Ці села – колиска нашого Генія, Пророка, Великого Сина України – Тараса Григоровича Шевченка.
Історія заповідника розпочалася з історії садиби, на якій пройшло дитинство поета Т. Г. Шевченка. Дворище не було дідівщиною Шевченка, а належало селянинові Тетерюкові. На нім стояла хата з яблунею, клуня, повітка й інші господарські споруди. Все це 1816 року відкупив батько Тараса, Григорій Іванович Шевченко, при добрій грошовій помочі свого батька та рідного дядька. Після смерті батьків садибу успадкував старший син Микита, а по ньому — його діти.

Заповідник створено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1992 р. як Державний історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» на базі нерухомих пам’яток культурної спадщини та природи сіл Звенигородського району Черкаської області: Шевченкового (колишня Керелівка), Моринців, Будища, відтворених меморіальних садиб у Моринцях та Літературно-меморіального музею Т.Шевченка в с. Шевченковому (існує з 1939 р.), пов’язаних з дитинством, життям і творчістю Тараса Шевченка, з метою збереження Шевченківських меморіальних місць.
Указом Президента України № 74/2006 від 26 січня2006 року заповіднику надано статус національного з подальшою назвою — Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка».

Національний історико-культурний заповідник “Чигирин”

Національний історико-культурний заповідник “Чигирин” створений
7 березня 1989 року згідно Постанови Ради Міністрів Української РСР № 77 “Про оголошення комплексу пам’яток історії, культури та природи міста Чигирина, с.Суботова і урочища Холодний Яр у Черкаській області Державним історико-культурним заповідником” з метою вивчення, збереження та відтворення національно-культурної спадщини та пам’яток природи одного із своєрідних регіонів України – Чигиринщини. Подальший його розвиток був визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1992 року № 254 “Про Чигиринський Державний історико-культурний заповідник”. 23 вересня 1995 року Указом Президента України заповіднику надано статус Національного.
Загальна площа заповідника 1161,7 га. До його складу входять 5 музеїв, 34 пам’ятки історії, археології, архітектури, природи м. Чигирина, сіл Суботова, Стецівки, Медведівки, урочища Холодний Яр.
Історико-культурний потенціал заповідника унікальний. Тут збереглися пам’ятки різних часів. Це Мотронинське городище скіфського часу (УП-ІУ ст.. до н.е.), одне з найбільших у Східній Європі, поселення кінця бронзового та раннього залізного віку чорноліської та зарубинецької культур.
Чигирин і Суботів пов’язані із становленням державності українського народу. Чигирин – перша столиця України часів гетьмана Б. Хмельницького. Тут знаходилась резиденція великого гетьмана. Суботів – його родинний маєток, де знаходиться церква св. Іллі, побудована за наказом гетьмана у 1653 р. У ній він був похований у 1657 р.
Чигиринщина була одним із центрів гайдамацького руху. Мотронинський монастир у Холодному Яру відіграв ключову роль у повстанні гайдамаків – Коліївщині, котре охопило значні території Правобережної України. У П половині ХІХ століття села регіону стали центром селянських виступів, які увійшли в історію під назвою “Чигиринська” – центр боротьби за українську державність – Холодноярська республіка. у роки П світової війни тут вели боротьбу із фашистськими загарбниками партизанські загони.
Багата природа охоронних зон НІКЗ “Чигирин”. Вона включає території Холодного Яру з тисячолітнім дубом Максима Залізняка на хуторі Буда, “Три криниці” у с. Суботові та криницю Максима Залізняка у с. Медведівці, зони природного ландшафту у с. Стецівці.

Державний історико-культурний заповідник „Трипільська культура“

Територія Черкащини багата на пам’ятки археології. Особливе місце серед них посідає трипільська культура, яка саме на Черкащині залишила найбільшу кількість гігантських поселень, площі яких перевищують за сотню гектарів. Поселення з такими площами, велетенською, як для того часу, кількістю їхнього населення, яке знало високорозвинене землеробство, виводять «трипілля» на рівень зародження найдавніших осередків людської цивілізації і найбільш цікавого об’єкту для сучасного археологічного дослідження. Інтерес науковців до трипільської культури не міг бути не поміченим тією частиною населення, яка є не байдужою до минулого нашої Батьківщини і Праісторії всього людства. Така зацікавленість підігріта засобами масової інформації, діяльністю заповідника «Трипільська культура», проведенням у регіоні розкопок Трипільською археологічною експедицією.
Родзинкою музею є реконструйоване у натуральну величину двоповерхове трипільське житло, наповнене трипільським посудом, сакральними речами, предметами побуту, знаряддями праці.

Державний історико-культурний заповідник „Трахтемирів“

Заповідник створено рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів №3 від 09.08.1994р. згідно Постанови Кабінету Міністрів України №446 від 01.07.1994р, про Державний історико-культурний заповідник “Трахтемирів”. ДІКЗ “Трахтемирів” розташований на правому крутосхилому березі Дніпра між селами Трахтемирів – Григорівка Канівського району, на рубежі Черкаської і Київської областей. Саме цей участок узбережжя Рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів № 185 від 19.06.1986 року було оголошено заповідною територією ”Трахтемирів” з метою забезпечення охорони нерухомих пам’ятників історії, археології та унікальних пам’яток природи.
Так історично склалося, що саме географічне положення і незрівнянна природна краса території стали своєрідним магнітом для науковців різних галузей. Трахтемирово – Бучацька ділянка є невичерпною скарбницею наукового матеріалу для істориків, археологів, ботаніків, зоологів, іхтіологів, орнітологів, геологів та дослідників багатьох інших галузей науки. Кожен житель нашого району має пишатись цим мальовничим куточком розташованому у самому серці нашої країни. Не менш привабливою місцевість була і в епоху палеоліту, так як перші поселення на території датуються мустьєрською добою пізнього палеоліту.
Нині в с.Трахтемирів зберігся козацький цвинтар, а в урочищі Чернече, поблизу колишнього с.Монастирок, знаходиться замчище Успенського монастиря ХУІ – ХУІІ ст.- власне рештки Трахтемирівського козацького монастиря, козацький цвинтар, завалені входи в печери, де в давнину були підземні церкви.

Кам`янський державний історико-культурний заповідник

До складу заповідника входять: літературно-меморіальний музей О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського, історичний музей та картинна галерея. Крім музейних закладів до складу заповідника входять також чотири пам`ятки історії і архітектури державного значення: флігель садиби Давидових (Зелений будиночок), водяний млин, побудований у 1825 році – унікальна пам`ятка архітектури господарського призначення, парк, закладений в кінці ХVІІІ ст. та архітектурна прикраса цього парку – грот, також побудований в кінці ХVІІІ ст.
Літературно-меморіальний музей О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського, заснований в лютому 1937 року, розташований в одному з флігелів колишньої садиби Давидових, так званому Зеленому будиночку, спорудженому на початку ХІХ ст. В цьому будиночку бували видатні герої війни 1812 року Денис Давидов, Микола Раєвський, Михайло Орлов, проводили свої наради декабристи, тишу цього будиночку любив О.С.Пушкін, а пізніше він став одним із улюблених місць перебування П.І.Чайковського. Експозиція музею розповідає про діяльність Кам’янської управи Південного товариства, очолюваної власником кам’янського маєтку В.Л.Давидовим, про перебування в Кам’янці О.С.Пушкіна.
Відділ музею, присвячений П.І.Чайковському, розповідає про особливу роль, яку відіграла Кам’янка в житті композитора. Адже Петро Ілліч приїздив до родини своєї сестри Олександри Іллівни Давидової впродовж 28 років. З усіх міст світу, де бував Чайковський, Кам’янка, і пов’язана з нею родина Давидових, є найчастіше згадуваною ним в листах і щоденнику. Саме тут він працював над найбільшою кількістю свої творів (близько 30).
В експозиції літературно-меморіального музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського представлені меморіальні речі родини Давидових, особисте піаніно П.І.Чайковського. Сімейний рояль Давидових, на якому часто грав Петро Ілліч, донині звучить в стінах цього меморіального будиночку. Адже тут уже традиційними стали літературно – музичні вечори при свічках, якими захоплюються і кам’янчани і гості нашого міста.

Історичний музей розташований в колишньому будинку сестри П.І.Чайковського, де композитор жив під час свого перебування в Кам’янці.

Будинок побудований в середині ХІХст. В 20-х роках ХХст. тут знаходилась Кам’янська ЧК, пізніше поліклініка, потім дитяча музична школа ім. П.І.Чайковського. Історичний музей в цьому будинку було відкрито в 1995 році. Музей має 7 залів: меморіальний зал П. І.Чайковського, стародавньої історії, визвольних змагань 1917 – 1930 р.р., українського побуту і етнографії, розвитку культури 20ст., Другої світової війни, зал сучасності. В експозиції зібрано біля 2500 експонатів, які розповідають про історію нашого краю з періоду Палеоліту ( 30-50 тис. років тому) до сьогодення. Серед них унікальні знахідки з розкопок археологів, цікаві скарби 17 ст., нумізматична колекція, яка охоплює час з ХІУ по ХХ ст.
В музеї в 1997 році відкрито експозицію, що розповідає про період Визвольних змагань на Україні у 1917 – 1920 роках і, зокрема, про діяльність Холодноярської республіки. Цікава колекція періоду Другої світової війни де представлені зразки зброї та військового спорядження і реліквії війни.
Картинна галерея розташована в приміщенні історичного музею. Серед найцікавіших її експонатів роботи наших земляків, заслуженого майстра народної творчості України Макара Мухи та заслуженого художника України Павла Куценка.

Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник

Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник об’єднує території історико-культурного та природно-заповідного фонду міста Корсунь-Шевченківський, селища міського типу Стеблів, сіл Квітки та Виграїв загальною площею 103 га, на яких знаходяться 27 пам’яток археології, архітектури, історії, мистецтва та природи, у тому числі об’єкти національного значення. Неповторним є ландшафтний парк з палацовим ансамблем. На території Заповідника знаходяться святині – могили Івана Сошенка, батька і діда Івана Нечуя-Левицького, Василя Авраменка.
До складу Заповідника входять музей історії Корсунь-Шевченківської битви, історичний музей, літературно-меморіальний музей І.С. Нечуя-Левицького (філіал), меморіальний музей К.Г. Стеценка та художня галерея. Всі вони спроможні задовольнити різнопланові інтереси своїх відвідувачів. Для тих, хто цікавиться зброєю, безумовний інтерес викличуть зразки військової техніки періоду Другої світової війни, що знаходяться перед музеєм.

Фонди Заповідника та його філіалу є унікальним інформативним банком з історії України. Зокрема, дослідники можуть познайомитись з матеріалами, що розповідають про класика української літератури І. Нечуя-Левицького, про історію Корсунь-Шевченківської наступальної операції; значимі колекції предметів В. Авраменка, видатного українського хореографа в діаспорі, та письменника-шевченкознавця Петра Жура; досить цінними є твори художника, друга Тараса Шевченка І. Сошенка, графіка Миколи Прокопенка, живописця Бориса Федоренка тощо. Заповідник видає науково-популярний журнал “Корсунський часопис”, на сторінках якого можуть публікуватись матеріали дослідників історії України.

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.