Банки можуть здійснювати ідентифікацію клієнтів на підставі паспорту громадянина України для виїзду за кордон

IMG_0455_siteБанки можуть здійснювати ідентифікацію та верифікацію фізичної особи – резидента на території України на підставі паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Про це інформує НБУ.

У такому разі відомості щодо імені по батькові такої особи банки можуть встановлювати на підставі інших офіційних документів, які містять відповідну інформацію. Наприклад, документа, що свідчить про отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків України (або присвоєння ідентифікаційного номера згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів).

Нагадаємо, що Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначає перелік документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до якого, зокрема, крім паспорта громадянина України, належить паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Законом України «Про нотаріат» передбачено, що встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, зокрема паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Водночас посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банки під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють для фізичної особи:

прізвище, ім’я та по батькові та дату народження;

номер (та за наявності – серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав;

реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів) або номер (та за наявності – серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії.

Автор статті